6-14973св11 Про визнання права власності на частину квартири та визнання недійсним свідоцтва - 14.12.2011 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11, виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа ОСОБА_12, про визнання права власності та визнання недійсним свідоцтва про право власності за касаційною скаргою ОСОБА_11 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 3 березня 2011 року,

У лютому 2010 року ОСОБА_10 звернувся з позовом до ОСОБА_11 про визнання права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та визнання недійсним свідоцтва про право власності.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що згідно договору

№ 38-01/06 від 12 січня 2006 року інвестування будівництва житлового будинку він є інвестором-2, а набувачем об'єкта інвестування, а саме вказаної квартири, є ОСОБА_11, з якою він перебував у шлюбі з 5 серпня 2006 року по 29 квітня 2008 року.

Відповідно до даного договору ОСОБА_10 за квитанцією від 14 червня 2006 року сплатив 58 316,50 грн., що складає половину вартості квартири. Так як внесення вказаних коштів відбулося до укладення шлюбу, позивач вважає їх особистими.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 3 березня 2011 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2010 року скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено.

Визнано свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1 частково недійсним.

Визнано за ОСОБА_10 право власності на Ѕ частину вказаної квартири.

Додатковим рішенням цього суду від 31 березня 2011 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду Черкаської області від 3 березня 2011 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд, як визначає ст. 214 ЦПК України, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_10 вніс свої власні кошти на Ѕ спірної квартири з метою створення спільної часткової власності, тому, як співвласник, має право на виділ йому в натурі частки із вказаного майна.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Судами встановлено, що 12 січня 2006 року між ПП "Надія", з однієї сторони, інвесторами ОСОБА_12 і ОСОБА_10, з другої, та набувачем ОСОБА_11 укладений договір № 38-01/06 року інвестування будівництва житлового будинку.

У виконання своїх зобов?язань ОСОБА_10 14 червня 2006 року сплатив половину вартості об’єкту інвестування – квартири АДРЕСА_1; свою частку сплатив і ОСОБА_12

Право власності на вказану квартиру набула ОСОБА_11 з оформленням свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 3 липня 2007 року.

5 серпня 2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_10 та ОСОБА_11 уклали шлюб, який 29 квітня 2008 року розірвали.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач самостійно розпорядився належними йому коштами з метою набуття права власності на квартиру відповідачем.

Такі висновки суду першої інстанції правильні.

Однією із засад цивільного судочинства ст. 3 Цивільного кодексу України визначає свободу договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зі змісту договору № 38-01/06 інвестування будівництва житлового будинку суд першої інстанції правильно встановив, що позивач самостійно розпорядився належними йому коштами з метою набуття права власності відповідачем.

Так як зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , суд першої інстанції правильно вважав, що отримання відповідачем у власність квартири АДРЕСА_1 відповідає умовам вказаного договору та волевиявленню сторін договору і не вбачав підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_11 на квартиру АДРЕСА_1.

Наведені вище обставини свідчать про те, що апеляційний суд вийшов за межі заявлених позовних вимог і помилково скасував судове рішення, ухвалене згідно із законом, тому рішення суду апеляційної інстанції на підставі ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_11 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 3 березня 2011 року скасувати.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2010 року залишити в силі.