Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Савченко В.О., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним збільшення процентної ставки за кредитним договором, за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" – ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 31 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 9 червня 2011 року, –

У червні 2009 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 7 лютого 2008 року між ним та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № SE00GA00000254, відповідно до якого боржник отримав кредит в сумі 48640,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення – 6 лютого 2028 року. З метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання 7 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір. В зв’язку із тим, що боржник належним чином зобов’язання за договором не виконує, банк з урахуванням заяви про зміну та уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 356862,37 грн.

ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним збільшення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором та визнати нечинним, тобто таким, що не підлягають виконанню з 8 жовтня 2008 року зміни до кредитного договору про будь-які збільшення процентної ставки за користування кредитом до 15,12%, посилаючись на те, що ПАТ КБ "Приватбанк" порушив умови договору та не повідомив його належним чином про зміну розміру відсотків за користування кредитом до 15,12%.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 31 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 9 червня 2011 року, у задоволенні первісного позову ПАТ КБ "ПриватБанк" та зустрічного позову ОСОБА_3 – відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк", суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заборгованість за кредитним договором у ОСОБА_3 виникла з вини банку, оскільки останнім належним чином не повідомлено боржника про підвищення з 8 жовтня 2008 року в односторонньому порядку процентної ставки.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, зміна відсоткової ставки без повідомлення споживача протягом семи днів є недійсною, тому на підставі ч. 2 ст. 215 ЦК України така угода є нікчемною, і визнання її недійсною законом не вимагається. Також, оскільки додаткові угоди щодо підвищення відсоткової ставки між сторонами не укладалися, вимога про визнання нечинними змін до кредитного договору про будь-які збільшення процентної ставки за користування кредитом з 8 жовтня 2008 року до 15,12%, є безпідставною. Тому відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судами встановлено, що 7 лютого 2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № SE00GA00000254, відповідно до якого боржник отримав кредит в сумі 48640,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення – 6 лютого 2028 року.

З метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання, 7 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір.

У зв’язку із значним подорожчанням грошових ресурсів на світовому та українському фінансових ринках та підвищенням рівня облікової ставки НБУ, ПАТ КБ "Приватбанк" прийняв рішення про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором № SE00GA00000254 з 8 жовтня 2008 року з 12% до 15,12%.

В зв’язку із тим, що ОСОБА_3 належним чином зобов’язання за кредитним договором не виконував, у нього станом на 11 березня 2010 року утворилась заборгованість в розмірі 356862,37 грн.

Відповідно до статті 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 2.3.1. кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США (а.с. 4, 111).

Зобов’язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Установивши, що банком не виконано обов’язок щодо повідомлення позичальника про підвищення розміру процентної ставки, належних доказів на підтвердження цього факту не надано, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "КБ "Приватбанк" про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором.

Вирішуючи спір в частині зустрічних позовних вимог, суди обох інстанцій також дали належну оцінку сукупності встановленим у справі обставинам на підставі наявних доказів і дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3

Виходячи з вищевказаного, судові рішення у справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, ухвалені у справі судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 31 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 9 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.