Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді: Луспеника Д.Д.

суддів: Гулька Б.І., Червинської М.Є.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Жовтневого управління водного господарства до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення із наданням іншого жилого приміщення і визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Жовтневого управління водного господарства про зобов’язання здійснити перерахунок оплати за користування жилим приміщенням та комунальним послугам, за касаційною скаргою Жовтневого управління водного господарства на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 квітня 2011 року, ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 07 червня 2011 року

У березні 2010 року Жовтневе управління водного господарства звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати ОСОБА_3 та двох її неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому позивач змінив предмет позову і просив суд виселити відповідача та двох її неповнолітніх дітей в іншу, меншу за розміром, кімнату у тому ж гуртожитку, і визнати їх такими, що втратили право користування кім. № 213.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач з неповнолітніми дітьми займає кімнату площею 36 кв.м., хоча в кімнаті № 213 мешкають всього три особи, а

відповідно до п. 12 Примірного положення про гуртожитки норма жилої площі у гуртожитку складає 6 кв.м. на одну особу. Відтак, відповідач та її діти займають кімнату на шість ліжко-місць, тобто вдвічі більше, ніж необхідно для родини. На думку Жовтневого управління водного господарства відповідач не взмозі сплачувати за користування кімнатою такої площі. Крім того вказує на те, що відповідача було звільнено з управління за угодою сторін, а не за власним бажанням, а тому у відповідності до п.п. 40, 41 Примірного положення про гуртожитки вона має бути виселена із наданням іншого жилого приміщення.

В жовтні 2010 року ОСОБА_3, яка також діє в інтересах своїх неповнолітніх дітей, звернулася в суд із зустрічним позовом про зобов’язання Жовтневого управління водного господарства здійснити перерахунок оплати за користування жилим приміщенням і комунальним послугам в період з жовтня 2007 року до жовтня 2010 року.

Відповідач, обґрунтовуючи зустрічний позов, зазначала, що вимоги про її виселення з кімнати № 213 в іншу кімнату меншу у зв’язку з нявністю заборгованості по сплаті за комунальні послуги є безпідставними. Зазначає, що гуртожиток у якому вона мешкає разом із сім’єю, є гуртожитком сімейного типу, хоча плата за користування кімнатою стягується позивачем, виходячи із кількості ліжко-місць у кімнаті. Позивач нараховує плату за шість ліжко-місць (36 кв.м. загальної площі кімнати / 6 кв.м. норми площі на одну особу у гуртожитку), хоча нарахування має провадитися по ставкам квартирної плати для будинків державного і громадського житлового фонду. Також вказувала, що у відповідності до ст. 47 ЖК України, яка встановлює норму жилої площі у розмірі 13, 65 кв.м. на особу, вона разом і з дітьми не займає зайвої площі у кімнаті № 213 гуртожитку. Вважає, що управління за таких обставин неправомірно провадить їй нарахування по оплаті за кімнату, виходячи із кількості ліжко-місць у кімнаті.

рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 квітня 2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 07 червня 2011 року, в задоволенні позовних вимог Жовтневого управління водного господарства відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частковою. Зобов’язано Жовтневе управління водного господарства здійснити ОСОБА_3 перерахунок оплати за користування жилою площею кімнати № 213 у гуртожитку по АДРЕСА_1 за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), встановлених для будинків державного та громадського житлового фонду, за період з 21 травня 2008 року по 31 жовтня 2010 року.

У касаційній скарзі Жовтневе управління водного господарства просить скасувати судові рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при їх ухваленні, та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог Жовтневого управління водного господарства рішення не оскаржується.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Судами встановлено, що гуртожиток, розташований в будинку АДРЕСА_1, знаходиться на балансі управління і використовується ним для забезпечення житлом його працівників.

Спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету Жовтневе управління водного господарства сім'ї працівника управління ОСОБА_3, що складається із трьох осіб – вона та двоє її малолітніх дітей, було надано кімнату № 201 (на цей час № 213), житловою площею 36 кв.м.

12 жовтня 2007 року трудові відносини між сторонами були припинені, проте відповідач і її діти продовжували проживати в спірній кімнаті.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договори найму житлового приміщення: 13 вересня 2006 року № 13/09-19; від 01 січня 2007 року № 01/01-8, який був пролонгований на наступний 2008 рік; від 01 січня 2009 року № 01/01-16; від 01 січня 2010 року № 01/01-22.

За вказаними договорами сторони домовилися щодо характеру правовідносин, обсягу їх прав та обов’язків, порядку розрахунків.

Відповідно до умов вказаних договорів найму жилого приміщення вартість одного ліжко-місця розраховується згідно калькуляції, які складаються з фактичних витрат за комунальні послуги щомісяця (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, електроенергії, вивіз сміття) і розподіляється на кількість ліжко-місць.

Станом на 10 серпня 2010 року заборгованість відповідача за комунальні послуги складає 8 963 грн. 90 коп.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічних позовних вимог виходив з того, що ОСОБА_3 разом з дітьми мешкають у приміщенні гуртожитку, що знаходиться в їх відособленому користуванні, а тому повинні вносити плату за користування житловою площею по тарифам, встановленим облдержадміністрацією, за розрахунками власника житла та за комунальні послуги – по тарифам, встановленим для населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідачем не ставилася вимога про визнання окремих пунктів договорів найму жилого приміщення недійсними.

Таким чином, ОСОБА_3, підписуючи договір найму жилого приміщення підтвердила кількість ліжко-місць та площу кімнати та зобов’язувалася протягом трьох місяців з дня його підписання погасити заборгованість минулих років за користування жилим приміщенням.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в зустрічному позові з підстав, передбачених ст. 341 ЦПК України.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 335, ст. 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Жовтневого управління водного господарства задовольнити.

рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 07 червня 2011 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до Жовтневого управління водного господарства про зобов’язання здійснити перерахунок оплати за користування жилим приміщенням та комунальним послугам скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Жовтневого управління водного господарства про зобов’язання здійснити перерахунок оплати за користування жилим приміщенням та комунальним послугам відмовити.

У решті судові рішення залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.