Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П.,

суддів: Дем’яносова М.В., Коротуна В.М.,

Касьяна О.П., Попович О.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою прокурора м. Луцька про визнання спадщини відумерлою, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Волинської області від 26 травня 2011 року,

Прокурор м. Луцька звернувся до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, посилаючись на те, що проведеною прокуратурою м. Луцька перевіркою встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Згідно даних Луцького МОЦ дані про реєстрацію осіб у вказаній квартирі станом на 13 квітня 2007 року відсутні.

Прокурор м. Луцька просив визнати відумерлою спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 і складаєсться з квартири АДРЕСА_1 та передати вказане майно у власність Луцької міської ради.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 липня 2007 року заяву прокурора м. Луцька задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 26 травня 2011 року відмовлено заінтересованій особі ОСОБА_3 в поновленні строку апеляційного оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 липня 2007 року, а апеляційну скаргу залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою поновити йому строк на апеляційне оскарження.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстав поважності пропуску строку апеляційного оскарження в клопотанні заявника не зазначено. Крім того, з дня ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_3 не було вжито заходів, щоб дізнатися про правовий режим відомого йому спадкового майна.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції ОСОБА_3 указував на те, що він участі у справі не приймав та про рішення суду першої інстанції дізнався у квітні 2011 року у зв’язку з існуванням судового спору за позовом Луцької міської ради до нього та ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, одним з додатків до якого був витяг з державного реєстру прав з якого вбачалося, що спірна квартира належить Луцькій міській раді на підставі оскаржуваного рішення суду першої інстанції. ОСОБА_3 указував на те, що його свідомо не було залучено до участі у справі, оскільки матеріали справи містять пояснення сусідів про те, хто проживає в даній квартирі. Заявник указував, що рішення суду першої інстанції впливає на його майнові права, так, як після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року спадщину прийняла її дочка – ОСОБА_6 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2010 року встановлено факт його проживання однією сім’єю з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу у період з лютого 1997 року до травня 2006 року в спірній квартирі, отже на підставі ст. 1264 ЦК України він є спадкоємцем за законом четвертої черги.

Однак суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки доводам заявника з точки зору дотримання ним права на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України й ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

За таких обставин ухвала апеляційного суду без змін залишатися не може й підлягає скасуванню, а справа – передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 26 травня 2011 року скасувати, справу передати до апеляційного суду на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.