Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на дитину, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 4 квітня 2011 року,

У грудні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягувати з ОСОБА_7 аліменти на її користь на утримання їх повнолітнього сина ОСОБА_8, який навчається в Одеському національному політехнічному університеті в розмірі 800 грн. щомісячно починаючи з дня подачі заяви і до закінчення навчання, посилаючись на ті обставини, що не може повністю матеріально забезпечити сина, а відповідач має можливість надавати таку допомогу та повинен утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання до досягнення ним 23 років.

25 січня 2011 року рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області задоволено частково позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на дитину.

Ухвалено стягувати з відповідача аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_8, який продовжує навчання, в розмірі 200 грн. щомісячно, починаючи з 20 грудня 2010 року до закінчення навчання, але не більше як до досягнення 23 років.

Стягнуто з відповідача на користь держави судові витрати.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

4 квітня 2011 року рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач може надавати матеріальну допомогу сину, який продовжує навчання до досягнення ним 23 років, а тому як передбачено ст.ст. 198, 199 СК України зобов`язаний його утримувати.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому синові, оскільки він не працює, має на утриманні непрацюючу дружину, а син отримує стипендію практично у такому ж розмірі, що і пенсія відповідача, відмовив у задоволенні позову.

Однак, погодитися з висновком суду апеляційної інстанції не можна з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що згідно свідоцтва про народження дитини ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно довідки від 29 листопада 2010 року ОСОБА_8 навчається в Одеському державному політехнічному університеті на денній формі навчання з 1 вересня 2010 року, закінчує навчання 30 червня 2014 року, мешкає у гуртожитку.

З виписок із медичних карт відповідача видно, що він має третю групу інвалідності.

За довідкою Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі м. Славути він отримує пенсію по інвалідності у розмірі 880 грн. 80 коп.

За довідкою КП "Славутське житлово-комунальне об`єднання" відповідач разом з дружиною ОСОБА_9 та її матір`ю ОСОБА_10 проживає по АДРЕСА_1.

ОСОБА_9 згідно довідки Славутського міського УПСЗН було призначено компенсаційну виплату за її престрарілою матір`ю з 13 квітня 2010 року по 30 січня 2019 року включно.

З 6 грудня 2010 року позивачка перебуває на обліку у Славутському міськрайонному центрі зайнятості як безробітна, за період починаючи з цієї дати та по 31 грудня 2010 року отримала 1271 грн. 28 коп. допомоги по безробіттю.

Відповідач 30 грудня 2010 року звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив рішення про часткове задоволення позову, звернув увагу на те, що відповідач звільнився з роботи за власним бажанням і має можливість працювати та утримувати свого сина у відповідності до ст.ст. 198, 199, 200 СК України.

При визначенні розміру аліментів врахував матеріальне становище дитини та платника аліментів, стан здоров`я відповідача, розмір його пенсії, а також інші обставини, передбачені ст. 182 СК України.

Апеляційний суд не врахував тих обставин, що відповідач може надавати сину матеріальну допомогу, оскільки третя група інвалідності не позбавляє його можливості працювати, він не має інших дітей, а на його утриманні немає непрацездатних дружини, батьків, неправильно застосував ст. 199 СК України, помилково скасував рішення суду першої інстанції, безпідставно відмовив у задоволенні позову.

За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 4 квітня 2011 року скасувати, рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.