6-37264св13 Про одностороннє підвищення ставки за кредитом - 04.12.2013 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Шевченківського відділення Луганської обласної філії про одностороннє підвищення ставки за кредитом за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 14 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 16 травня 2013 року,

У серпні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Шевченківського відділення Луганської обласної філії (далі - Банк) про одностороннє підвищення ставки за кредитом.

Позов мотивовано тим, що 25 грудня 2007 року між ним та Банком було укладено договір кредиту, за умовами якого Банк надав позивачу кошти в сумі 56 500 грн, зі сплатою 13% річних, з кінцевим терміном повернення 19 грудня 2013 року.

Того ж дня між цими сторонами укладено договір відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого Банк зобов'язався надати йому кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надання кредиту здійснюється окремими частинами - траншами, зі сплатою 15% річних, в межах максимального ліміту заборгованості за кредитом в сумі 3 013, 45 грн кінцевим терміном погашення не пізніше 19 грудня 2013 року.

Позивач вказував, що 8 липня 2008 року його було повідомлено про односторонню зміну ПАТ "Укрсоцбанк" процентної ставки за договором відновлювальної кредитної лінії до 24 % річних з 10 липня 2008 року.

Зазначав, що відповідно до пункту 2.13 договору відновлювальної кредитної лінії Банк може лише ініціювати зміну відсоткової ставки, але не право зміни її в односторонньому порядку.

Вважав, що його права порушено, оскільки Банк без укладення додаткової угоди з позичальником змінив процентну ставку в односторонньому порядку.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 14 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 16 травня 2013 року, позов задоволено частково.

Зобов'язано акціонерно-комерційний банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" поновити становище, яке існувало до порушення, що мало місце 10 липня 2008 року та встановити з цього часу процентну ставку за договором відновлювальної лінії № 555-32-100-1 від 25 грудня 2007 року на рівні 15 % річних.

Зобов'язано акціонерне - комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" поновити становище, яке існувало до порушення, що мало місце 20 липня 2008 року та встановити з цього часу процентну ставку за договором кредиту №555-32-26-100 від 25 грудня 2007 року на рівні 13 % річних. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі Банк просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди нижчих інстанцій виходили з того, що підвищення процентної ставки за договором відновлювальної кредитної лінії в односторонньому порядку не суперечило вимогам чинного законодавства, оскільки відбулося до 10 січня 2009 року, однак відповідачем було порушено процедуру зміни процентних ставок за договором.

Проте повністю з такими ми висновками погодитися не можна.

Судом установлено, що 25 грудня 2007 року між сторонами було укладено договір кредиту, зі сплатою 13% річних, з кінцевим терміном повернення 19 грудня 2013 року (а.с.12-14).

Пунктами 2.6-2.6.2 кредитного договору передбачена можливість зміни процентної ставки. Кредитор зобов'язаний повідомити позичальника про намір підвищити процентну ставку не пізніше, ніж за сім днів до початку їх введення, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду про внесення змін до цього договору. У разі, якщо позичальник погодиться із зміненим розміром процентної ставки, він зобов'язаний протягом п'яти днів підписати знадану кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути її кредитору (а.с.12).

25 грудня 2007 року між сторонами було укладено договір відновлювальної кредитної лінії, зі сплатою 15% річних, в межах максимального ліміту заборгованості за кредитом в сумі 3 013, 45 грн з кінцевим терміном погашення не пізніше 19 грудня 2013 року (а.с.9-11).

Пунктами 2.13.1-2.13.2 даного договору передбачена можливість зміни розміру процентної ставки та/або комісій. Кредитор зобов'язаний повідомити позичальнику не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до дати початку їх введення, а також надати позичальнику для укладення проекти двох примірників відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін)до цього договору.

У разі, якщо позичальник погодиться з запропонованими кредитором змінами розміру процентів та/або комісій, він протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання від кредитора двох примірників відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього договору підписує їх та повертає кредитору для підписання з боку Кредитора. Після їх підписання кредитор повертає один примірник додаткової угоди (договору про внесення змін) позичальнику. Цей договір вважається зміненим в частині розмірів процентів та/або комісій після підписання позичальником та кредитором і скріплення його печаткою відповідної додаткової угоди (договору). Зазначені зміни вводяться в дію з дати, вказаної у відповідній додатковій угоді (договорі).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 8 липня 2008 року на адресу ОСОБА_3 Банком було надіслано повідомлення про підвищення розміру процентної ставки до 24% річних з 10 липня 2008 року (а.с.28).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Визнаючи неправомірними дії Банку щодо зміни процентної ставки за договорами, суди виходили з того, що договорами, укладеними між сторонами не передбачено її зміни в односторонньому порядку.

Дійшовши такого висновку, суди у порушення норм ст. 212 ЦПК України залишили без оцінки доводи відповідача та надані ним докази про те, що після отримання ОСОБА_3 листа Банку від 8 липня 2008 року про підвищення процентної ставки, останній погодився з цією пропозицією, оскільки почав сплачувати відсотки по кредиту за процентними ставками у новому розмірі, про що свідчать розрахунки (а.с.104).

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно положень ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначених вимог закону не врахував, доводи сторін не перевірив, у зв'язку з чим судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими.

Оскільки при вирішенні спору судом порушені норми процесуального права та не застосовані норми матеріального закону, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, тому в силу ч.2 ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 14 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 16 травня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.