Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Журавель В.І., Євграфової Є.П.,

Євтушенко О.І., Ситнік О.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" про стягнення процентів за вкладом, 3% річних та інфляційних витрат, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 березня 2011 року та на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2011 року,

Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення процентів за вкладом, 3 % річних та інфляційних витрат.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 9 червня 2008 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу строком на 12 місяців. Після закінчення строку дії договору, банком було відмовлено у поверненні коштів, з цих підстав позивач вимушена була звернутися до суду з позовом про повернення вкладу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва позовні вимоги позивача до ВАТ КБ "Надра" про стягнення суми банківського вкладу були задоволені частково, рішення суду набрало законної сили.

На сьогоднішній день виконавчий лист щодо примусового виконання рішення суду знаходиться у відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС на підставі якого відкрито виконавче провадження, проте, рішення суду на сьогоднішній день не виконано, а тому з цих підстав просить задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 4499120,61 грн., з яких донараховані проценти в розмірі 1731355,31 грн. за період з 27 серпня 2009 року по 30 грудня 2010 року, інфляційні втрати в розмірі 2187811,62 грн. за період з 10 червня 2008 року по 30 грудня 2010 року, 3 % річних в розмірі 579953,68 грн. за період з 10 червня 2008 року по 30 грудня 2010 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 2 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2011 року, ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3, мотивуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за депозитним вкладом, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, виходили з того, що проценти нараховуються протягом дії договору, а строк дії депозитного договору між ОСОБА_3 та ВАТ КБ "Надра" припинився, оскільки вказаний договір був строковим і діяв до 9 червня 2009 року, будь-яких доповнень щодо продовження дії договору сторони не укладали. Вважали, що вимоги ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватися до грошових зобов’язань, які виникають у зв’язку з виконанням рішення суду, так як депозитний вклад було стягнуто за рішенням суду.

Погодитися з такими висновками не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З 4 лютого 2011 року Надра Банк здійснює свою фінансову діяльність як акціонерне товариство публічного типу. У зв'язку з проведення державної реєстрації статуту в новій редакції найменування ВАТ "Комерційний банк "Надра" змінено на ПАТ "Комерційний банк "Надра".

Судами встановлено, що 9 червня 2008 року ОСОБА_3 та ПАТ "КБ "Надра" уклали договір № 860137 строкового банківського вкладу (депозиту) "класичний без поповнення" на строк 12 місяців, до 9 червня 2009 року зі сплатою процентної ставки 19% річних.

За рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2009 року з ПАТ "КБ "Надра" на користь ОСОБА_3 стягнуто 8057266 грн.16 коп., з яких 6773981 грн. – сума вкладу та 1281555,16 грн. – проценти за договором від 9 червня 2008 року у зв’язку з невиконанням банком зобов’язань щодо повернення депозиту та процентів у строк, передбачений договором. Рішення набрало законної сили.

10 лютого 2009 року набрала чинності Постанова Правління НБУ від 10 лютого 2009 року за № 59 "Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві комерційному банку "Надра", відповідно до п.4 якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців, до 10 серпня 2009 року.

Згідно з Постановою Правління НБУ від 5 серпня 2009 року за № 452 дію мораторію продовжено на 6 місяців, до 10 лютого 2010 року.

5 вересня 2011 року ПАТ "КБ "Надра" перераховано кошти у сумі 10000000 грн. на рахунок ОСОБА_3 відповідно до виконавчих листів Шевченківського районного суду м. Києва.

Тобто судами встановлено такі обставини: між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_3 укладено договір депозитного вкладу, строк дії якого закінчився 9 червня 2009 року, однак банк своїх зобов’язань не виконав, що встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2009 року, яким стягнено на користь ОСОБА_3 заборгованість по вкладу та процентам з банку. Рішення суду виконано лише 5 вересня 2011 року, що підтверджується самим банком у запереченнях на касаційну скаргу. За даними ПАТ "КБ "Надра" Постановою Правління НБУ від 10 лютого 2009 року за № 59 та постановою Правління НБУ від 5 серпня 2009 року за № 452 встановлено та продовжено до 10 лютого 2010 року мораторій.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно ст. 85 названого Закону (у редакції, чинній на час введення мораторію) Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше шести місяців ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.

Протягом дії мораторію: 1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові

(економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання

зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків

і зборів (обов’язкових платежів).

З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог

кредиторів:

неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які

банк зобов’язаний відшкодувати кредиторам за грошовими

зобов’язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що

існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим

Законом (2121-14) ;

нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних

санкцій поновлюється (а щодо зобов’язань, які виникли під час дії

мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання

зобов’язань перед кредиторами.

Посилання ПАТ "КБ "Надра" на те, що мораторій є форс-мажорною обставиною, яка звільняє сторону від виконання зобов’язання спростовується вимогами ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яка прямо вказує, що невиконання зобов’язань обмежене терміном дії мораторію і штрафні санкції у зв’язку з невиконанням зобов’язання підлягають сплаті після закінчення мораторію.

З договору № 860137 від 9 червня 2008 року вбачається, що розмір вкладу становить 6773981 грн.

До 5 вересня 2011 року вклад повернуто не було.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва стягнуто на користь ОСОБА_3 проценти за період з 10 червня 2008 року до 26 вересня 2009 року.

Тобто, за період з 26 вересня 2009 року по 4 вересня 2011 року проценти за користування грошима не нараховувалися та не сплачувалися.

Параграфом 3 глави 71 книги п’ятої ЦК України (435-15) врегульовано правовідносини із банківського вкладу.

У ст. 1061 ЦК України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

За ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Вказаною статтею не врегульовано випадку, коли у строк, передбачений договором, банк не повернув вкладнику його вклад. Разом з тим, у ч. 3 ст. 1058 ЦК України вказано, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України (435-15) ), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Після спливу дії договору банківського вкладу (депозиту), кошти ОСОБА_3 залишилися на її депозитному рахунку у користуванні банку, однак сторони не уклали договору щодо умов, за яких банк користується вказаними коштами, однак вказали у п. 1.3. договору, що Банк закриває вкладний рахунок після закінчення строку дії договору або (та) повернення коштів Вкладнику, тому відповідно до ч. 2 ст. 1070 ЦК України, якщо відповідні умови не встановлені договором, проценти виплачуються у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. У випадку, якщо банком не приймалися вклади на вимогу, відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк зобов’язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки національного Банку України.

Так як ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не містить заборони на нарахування відсотків за користування грошима вкладників на строк дії мораторію, а лише передбачає неможливість їх отримання такими клієнтами, то висновок судів про відмову у задоволення вимог про стягнення процентів за користування грошима на банківському рахунку ОСОБА_3 після закінчення строку дії договору банківського вкладу не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Оскільки ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не встановлено, який розмір процентів виплачувався ПАТ "КБ "Надра" за вкладами до вимоги, чи приймалися банком такі вклади, суд касаційної інстанції позбавлений можливості визначити розмір вказаних процентів.

Крім того, представником ОСОБА_3 заявлялися вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов’язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

При вирішення вказаної вимоги, слід приймати до уваги, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів" крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть

бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень

законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для

цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства

про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому

разі порушеними, якщо: порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

У контексті Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року за №15-рп/2011 (v015p710-11) у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23, статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), можна вважати, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України) має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх послуг.

Відповідно до п. 2 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнення трьох відсотків річних та суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення зобов’язання не є фінансовою (економічною) санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці 3 відсотки та індекс інфляції нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним (чи звільнення його від сплати) неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

Крім того, висновки судів про те, що грошові виплати, які стягнуті за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2009 року не є грошовим зобов’язанням, за невиконання якого передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 625 ЦК України, зроблено без врахування вимог ст. 598, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та ч. 1 ст. 599 ЦК України, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У даному випадку зобов’язання банку, які передбачені договором строкового банківського вкладу (депозиту) "Класичний без поповнення" від 9 червня 2008 року. ЦК України (435-15) містить перелік підстав припинення зобов’язання. Однак припинення зобов’язання у зв’язку з ухваленням рішення суду про стягнення грошових коштів не підставою припинення грошового зобов’язання.

Оскільки ПАТ "КБ "Надра" не виконали свого зобов’язання щодо повернення вкладниці ОСОБА_3 грошового вкладу із нарахованими відповідно до договору процентами, з банку підлягає стягненню три відсотки річних та індекс інфляції, оскільки вклад було внесено у валюті України - гривні, за весь час порушення грошового зобов’язання.

Так як судами першої та апеляційної інстанції не встановлено фактичні обставини справи, не застосовано норми матеріального права, що підлягали застосуванню, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 333, 335, 336, 338, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,, -

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2011 року скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд у іншому складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.