Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В. О.,

суддів: Ізмайлової Т. Л., Мартинюка В. І.,

Мостової Г. І., Остапчука Д.О.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 11 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 20 квітня 2011 року, у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" до ОСОБА_4, третя особа – комунальне підприємство "Горлівське міське БТІ" про визнання права власності на предмет іпотеки,

У липні 2010 року АТ "Український Бізнес Банк", яке в послідуючому було перейменовано на ПАТ "Український Бізнес Банк", звернулося в суд з вказаним позовом, у якому, посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_4 кредитного зобов’язання, просило визнати право власності на предмет іпотеки – вбудоване приміщення в цокольному поверху, площею 438,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 11 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20 квітня 2011 року, в задоволенні позову ПАТ "Український Бізнес Банк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Український Бізнес Банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Зазначає, що суди, відмовляючи в задоволенні позову, дійшли необґрунтованого висновку про відсутність спору між сторонами у зв’язку з визнанням відповідачем позову та можливість вирішення даного питання в позасудовому порядку.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що визнання відповідачем позову є способом позасудового врегулювання спору, тому питання про звернення стягнення на предмет іпотеки може бути вирішено в позасудовому порядку зі сплатою відповідних платежів до бюджету України та Пенсійного фонду України.

Такі висновки не відповідають фактичним обставинам та суперечать закону.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 08 липня 2008 року між ПАТ "Український Бізнес Банк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав останній кредит у розмірі 1 455 000 грн. зі сплатою 27,5 % річних за користування кредитом, а з метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору 09 липня 2008 року між сторонами було укладено договір іпотеки.

Станом на 23 липня 2010 року розмір заборгованості за кредитним договором становить 1 605 508 грн. 32 коп., яку банк просив стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

У пункті 5.5.1. Договору іпотеки, укладеного 09 липня 2008 року між Банком та відповідачем, міститься застереження, яке за своїм змістом передбачає один з способів задоволення вимог – передачу Банку права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

З огляду на наведене та виходячи з аналізу змісту норм ст. 16 ЦК України, ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок про те, що передбачені законом позасудові способи реалізації прав іпотекодержателя не виключають можливості захисту його права у судовому порядку при наявності такого застереження.

Суди при вирішенні позовних вимог іпотекодержателя про передачу йому права власності на предмет іпотеки, мали виходити з наявності у договорі іпотеки вказаного застереження та зареєстрованого у встановленому порядку права іпотекодавця на предмет іпотеки.

У порушення вимог ст. ст. 212, 214 ЦПК України, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, у достатній мірі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню до них, належної оцінки наявним у справі доказам не дав та дійшов передчасного висновку про безпідставність позову.

Залишаючи без змін вказане рішення суду першої інстанції у порушення ст. 303 ЦПК України на вказане уваги не звернув і апеляційний суд.

Зазначені порушення процесуального закону унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та є у відповідності до ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування ухвалених у даній справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 335, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" задовольнити частково.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 11 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 20 квітня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.