Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Олійник А.С., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, набутого під час шлюбу, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту належності нерухомого майна на праві особистої власності та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на Ѕ частину автомобіля, стягнення грошової компенсації за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 8 грудня 2010 року,

У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом про поділ майна, набутого за період шлюбу з ОСОБА_4: квартири АДРЕСА_1, двох гаражів та автомобіля "ВАЗ 2105". Просила визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири, виділивши їй у користування кімнату з балконом, площею 14,0 кв. м.; стягнути з ОСОБА_4 20 000 грн. у рахунок компенсації вартості Ѕ частини автомобіля та гаражів.

У січні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом про встановлення факту належності квартири АДРЕСА_1 йому на праві особистої приватної власності. Зустрічний позов обгрунтовано тим, що вказану квартиру хоча й було придбано у період шлюбу з ОСОБА_3, проте за кошти, отримані від продажу належної йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 12 березня 2010 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду із первісним позовом.

У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернула до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля "ВАЗ-2105", 1988 року випуску, та визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покупцями вказаного автомобіля. Позов обґрунтовано тим, що спірний автомобіль є спільною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки придбаний під час перебування у шлюбі та за спільні кошти подружжя, хоча й формально зареєстрований на ім’я ОСОБА_5.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 17 вересня 2010 року вказані позови об’єднано в одне провадження.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 20 жовтня 2010 року у задоволенні позовів ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 8 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_3 про поділ майна, набутого під час шлюбу, задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що квартиру АДРЕСА_1 придбано подружжям під час перебування у шлюбі, тому вказане майно є спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України.

Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Судами встановлено, що 30 жовтня 1993 року було укладено шлюб між між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Відповідно до договору купівлі-продажу від 12 лютого 2003 року, ОСОБА_4 продав квартиру АДРЕСА_2, яка належала йому на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом від 29 березня 1993 року. Продаж здійснено за 16 630 грн.

15 квітня 2003 року ОСОБА_4 було придбано квартиру АДРЕСА_1, вартістю 10 687 грн.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Установивши, що квартиру АДРЕСА_1 було придбано ОСОБА_4 за кошти, отримані від продажу належної йому до укладення шлюбу квартири АДРЕСА_2, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про належність спірної квартири ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності.

Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване апеляційним судом помилково.

Відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись статтями 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 8 грудня 2010 року скасувати та залишити в силі рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 20 жовтня 2010 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.