Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Кадєтової О.В.,

Мартинюка В.І.,

Мостової Г.І.,

Остапчука Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми позики, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 червня 2011 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення суми позики.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2010 року позовну заяву ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму боргу в розмірі 40 000 грн., 3% річних в сумі 2 432 грн. 66 коп., суму інфляції в розмірі 16 627 грн. 50 коп., а всього 59 056 грн. 50 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 червня 2011 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2010 року скасовано в частині відмови в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення процентів за користування коштами та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 проценти за користування коштами в сумі 47 520 грн. У задоволенні іншої частини цих позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про зміну рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення відсотків щомісячно по день винесення рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що згідно двох розписок від 25 червня 2007 року відповідачка ОСОБА_5 взяла у борг у позивача ОСОБА_4 5 000 грн., які зобов’язалась повернути 25 грудня 2008 року та щомісячно сплачувати проценти в сумі 500 грн. Згідно двох розписок від 12 липня 2007 року відповідачка взяла в борг у позивача ОСОБА_4 10 000 грн., які зобов’язалась повернути 12 грудня 2008 року та щомісячно сплачувати проценти в сумі 1000 грн. Відповідно до двох розписок від 28 липня 2007 року ОСОБА_5 взяла в борг у ОСОБА_7 5 000 грн., які зобов’язалась повернути 28 грудня 2008 року та щомісячно сплачувати проценти в сумі 500 грн. Згідно двох розписок від 15 серпня 2007 року відповідачка взяла в борг у позивача ОСОБА_4 2 500 грн., які зобов’язалась повернути 15 квітня 2008 року та щомісячно сплачувати проценти в сумі 2500 грн. Згідно двох розписок від 9 вересня 2007 року відповідачка взяла в борг у позивача ОСОБА_4 10 000 грн., які зобов’язалась повернути 9 грудня 2008 року та щомісячно сплачувати проценти в сумі 1000 грн. Згідно двох розписок від 17 жовтня 2007 року відповідачка взяла в борг у позивача ОСОБА_4 2 500 грн., які зобов’язалась повернути 17 квітня 2008 року та щомісячно сплачувати проценти в сумі 250 грн. Згідно двох розписок від 20 жовтня 2007 року відповідачка взяла в борг у позивача ОСОБА_4 5 000 грн., які зобов’язалась повернути 20 грудня 2008 року та щомісячно сплачувати проценти в сумі 500 грн.

У визначений договорами строк відповідачка не повернула грошові кошти ОСОБА_4

Суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, дійшов вірного висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, що регулюються нормами параграфу 1 глави 71 ЦК України (435-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до вимог ч. 2 вказаної статті Кодексу (435-15) договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п’ятдесятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходу громадян, і не пов’язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.

Однак, судом апеляційної інстанції при ухваленні нового рішення в повній мірі не враховано положення ст. 1048 ЦК України та умови договорів позики від 25 червня 2007 року, 12 липня 2007 року, 28 липня 2007 року, 15 серпня 2007 року, 9 вересня 2007 року, 17 жовтня 2007 року, від 20 жовтня 2007 року. Внаслідок чого, суд апеляційної інстанції, визнаючи розмір процентів за користування позикою, всупереч умовам договорів стягнув проценти за період дії вказаних вище договорів позики, а не за весь час фактичного користування грошовими коштами.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині стягнення процентів за користування позикою, у зв’язку з чим відповідно до ст. 338 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення процентів у розмірі 47 250 грн. за користування позикою з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалося.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 червня 2011 року скасувати в частині стягнення процентів у розмірі 47 250 грн. за користування позикою.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.