Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Євтушенко О.І.,

суддів: Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

Євграфової Є.П., Ситнік О.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2011 року та на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 20 липня 2011 року, -

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивував тим, що 13 грудня 2008 року він придбав у власність нежитлове приміщення магазину №4 площею 168 кв.м, що розташоване на першому поверсі АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому.

У березні 2009 року, зайшовши в магазин, він виявив повсюди калюжі води, а стіни та стеля приміщення були мокрі зі слідами тривалого протікання води з квартири №17, що належить ОСОБА_4, який повідомив, що покриття лоджії у його квартирі було демонтовано сусідами через суперечки і саме тому, після кожного дощу вода потрапляє у магазин через стелю з лоджії. Вартість будівельно-відновлювальних робіт в приміщені магазину складає 18308 грн. Також йому заподіяно моральну шкоду через пошкодження майна та неможливість використовувати магазин за призначенням.

Просив суд зобов’язати відповідача ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні приміщенням магазину №4, розташованого на першому поверсі АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому шляхом відновлення покрівлі над лоджією квартири АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 18308 грн., моральну шкоду в сумі 2500 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 03 листопада 2009 року до участі у справі у якості співвідповідача притягнуто ОСОБА_5

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 03 листопада 2010 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 в частині позовних вимог про зобов’язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні приміщенням.

рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 20 липня 2011 року, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 18 308,00 у відшкодування матеріальної шкоди та 1000,00 у відшкодування моральної шкоди. Відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, суди виходили з того, що майнова та моральна шкода спричинена ОСОБА_5, який демонтував дах тераси квартири № 17, по АДРЕСА_1, у м. Хмельницькому, що належить ОСОБА_4.

Однак, з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою як апеляційного суду, так і суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що приміщення магазину, що знаходиться по АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому та належить на праві власності ОСОБА_3 було залито внаслідок протікання води з тераси квартири АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому, яка належить ОСОБА_4 За висновком спеціаліста №800-с/09 вартість робіт по усуненню недоліків становить 18308 грн. Зазначену суму суд вважав розміром майнової шкоди, спричиненої ОСОБА_3

Встановлено, що приміщення магазину №4, яке належить ОСОБА_3, знаходиться у будинку по АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому. Дахом вказаного магазину є тераса квартири № 17, що належить ОСОБА_4, у житловому будинку по АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому. Зазначена тераса квартири № 17 є самочинною прибудовою до житлового будинку, що підтверджується рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2010 року, у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11, третя особа - інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Хмельницькій області, управління архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницькомї міської ради, третя особа ПП "Будівельний Альянс-сервіс", ТОВ "Будівельний Альянс" про зобов’язання до знесення самочинної прибудови, знесення тераси, приведення квартири та будинку в попередній стан відповідно до проектної документації та позовом виконкому Хмельницької міської ради до ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_11, третя особа ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_7, інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Хмельницькій області про знесення самочинно прибудованої тераси, балкону, до квартир та приведення квартир до попереднього стану, у мотивувальній частині якого зазначено, що питання про знесення самочинної прибудови, яку здійснив, у тому числі і ОСОБА_4, має розглядатися відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, а не з посиланням на ст. 376 ЦК України. Тобто, відмовляючи у позові позивачам, серед яких був і співвласник багатоквартирного житлового будинку ОСОБА_15, суд апеляційної інстанції, встановивши факт зведення ОСОБА_4 самочинної прибудови, вказав, що позивачами обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, ОСОБА_5, як власник квартири у вказаному житловому будинку та співвласник житлового будинку, мав обґрунтовані занепокоєння щодо цілісності свого майна від можливого пошкодження його внаслідок зведення ОСОБА_4 самочинної тераси та покрівлі даху тераси з порушенням будівельних правил і норм, діяв відповідно до дозволу про зняття незакріплених конструкцій даху тераси з дозволу ПМП "Довер", який був замовником робіт з улаштування критої тераси другого поверху житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому, що встановлено при розгляді справи як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції. Можна зробити висновок, що як власник нерухомого майна, ОСОБА_5 діяв у межах, передбачених ст. 319 ЦК України.

Разом з тим, ОСОБА_4, як власник квартири № 17 у вказаному житловому будинку по АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому, відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦК України має право на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, лише за умови, якщо ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку. Тобто, зведення тераси за межами зовнішньої стіни квартири знаходиться за межами права, передбаченого ч. 2 ст. 383 ЦК України та свідчить про недотримання власником вимог ч. 2 та ч. 4 ст. 319 ЦК України, які передбачають право власника вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону та вимогу про те, що власність зобов’язує. Однак, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не застосував вказаних норм права.

У даному випадку дії ОСОБА_5 щодо попередження спричинення шкоди своєму майну слід розглядати саме у взаємозв’язку з діями ОСОБА_4 щодо зведення самочинної прибудови та які вчинені з порушенням вимог чинного законодавства.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо покладання обов’язку з відшкодування майнової та моральної шкоди на ОСОБА_5 зроблені без врахування вимог ст.ст. 1166 та 1167 ЦК України.

Тому у виконання вимог ст. 341 ЦК України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення і ухвалює нове рішення.

Статтею 1166 ЦК України встановлено загальні підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних зобов’язань. При цьому необхідна одночасна наявність протиправної поведінки заподіювача шкоди, настання шкоди, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та спричиненою шкодою та вина заподіювача шкоди.

Протиправною є поведінка, яка порушує імперативні норми права, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не зазначили, у чому полягає протиправність дій ОСОБА_5, які були би причиною заподіяння шкоди майну ОСОБА_3, та у чому виражена його вина. За відсутності вказаних складових відповідальність за ст. 1166 ЦК України не настає.

Аналогічним чином підлягають вирішенню вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки і за ст. 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння шкоди, якими є наявність немайнової шкоди, протиправна дія (бездіяльність), причинний зв’язок між діями (бездіяльністю) і такою шкодою, вина.

ОСОБА_5 навів докази того, що його дії були направлені на захист своєї власності та здійснювалися з дозволу уповноваженої особи, яка здійснювала замовлення робіт із зведення тераси, що установлено і у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 11 лютого 2009 року, докази є у матеріалах цивільної справи, були предметом дослідження судом першої та судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ не вбачає підстав для задоволення позову, заявленого до ОСОБА_5.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 341, 343, 344, 346, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 20 липня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.