Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Гончара В.П., Олійник А.С.,

Дербенцевої Т.П., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Борщівський сирзавод" (далі – ВАТ "Борщівський сирзавод"), треті особи: ліквідатор акціонерного страхового товариства "Вексель", ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ВАТ "Борщівський сирзавод" на рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 18 липня 2011 року,

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 січня 2010 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини третьої особи –ОСОБА_4, який на той час перебував у трудових відносинах з ВАТ "Борщівський сирзавод", автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Крім матеріальної шкоди позивачу завдано й моральну шкоду, яка полягала у неможливості користуватися автомобілем тривалий час. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просив стягнути з ВАТ "Борщівський сирзавод" на його користь 14 921 грн. 14 коп. на відшкодування матеріальної шкоди. У ході судового розгляду позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 15 306 грн. 43 коп. на відшкодування матеріальної шкоди. та 25 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 18 липня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Борщівський сирзавод" на користь ОСОБА_3 11 121 грн. 12 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, судові витрати в справі в сумі 895 грн. (500 грн. за оплату висновку спеціаліста, 220 грн. за надання юридичної допомоги, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи). Стягнуто з ВАТ "Борщівський сирзавод" на користь держави державне мито розміром 139 грн. 16 коп. У решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "Борщівський сирзавод" просить скасувати судові рішення в частині стягнення з ВАТ "Борщівський сирзавод" на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди, судових витрат, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У решті – рішення судів не оскаржується.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_4 під час виконання своїх трудових обов’язків, то завдана позивачу матеріальна шкода підлягає стягненню з ВАТ "Борщівський сирзавод", з яким винна в дорожньо – транспортній пригоді особа перебувала в трудових відносинах.

Проте такі висновки зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судами встановлено, що 14 січня 2010 року близько 11 години в селі Слобідка Рихтівська Кам’янець-Подільського району Хмельницької області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_4 -працівника ВАТ "Борщівський сирзавод", який керував автомобілем ГАЗ-53 державний номерний знак НОМЕР_3, та водія ОСОБА_3, який керував автомобілем "Фіат" державний номерний знак НОМЕР_4. Дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_4, за що останнього притягнуто до адміністративної відповідальності.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень на суму 11 121 грн. 21 коп., про що свідчить висновок ТОВ ІКФ "Реноме" (а.с.12-18).

Автомобіль ГАЗ-53 державний номерний знак НОМЕР_3, власником якого є ВАТ "Борщівський сирзавод", 16 листопада 2009 року застраховано в АСТ "Вексель" строком до 17 листопада 2010 року включно (а.с.53).

Постановою господарського суду м. Києва від 18 травня 2010 року АСТ "Вексель" визнано банкрутом та відкрито процедуру ліквідації.

На звернення ОСОБА_3 до АСТ "Вексель" про отримання страхового відшкодування останній повідомив, що позивачем не було надано страхового акта, тому у включенні до списків кредиторів позивачу було відмовлено (а.с.21-23,39).

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року зі змінами та доповненнями (надалі по тексту Закон) р ішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку. Позивачем не оскаржувалась відмова страховика у виплаті страхового відшкодування.

У зв’язку з тим, що ВАТ "Борщівський сирзавод" як страхувальник і винна в дорожньо-транспортній пригоді відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України особа не виготовив страхового акта і не сприяли у його виготовленні, суд першої й апеляційної інстанцій дійшли висновку про стягнення завданої шкоди саме з ВАТ "Борщівський сирзавод".

Проте, у статтях 33, 33-1, 34, 35 Закону визначено механізм дій осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди до прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком. Названі вище норми не передбачають обов’язку роботодавця винної у ДТП особи по складанню страхового акта.

При вирішені спору судами не враховано положення ст. 20 вищеназваного Закону, згідно якої у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору. У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов'язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки по договорах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки, для виконання яких у страховика, який ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами МТСБУ.

Отже судами не встановлені фактичні обставини справи та відповідні ним правовідносини, а саме: на яку особу покладається обов’язок по відшкодуванню шкоди, спричиненою особою, чия цивільна відповідальність застрахована, і страховик якої перебуває в стадії ліквідації.

Крім того, при постановлення оскаржуваного рішення поза увагою суду залишились положення ст. 56 ЦПК України, згідно якої правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. За змістом ст. 12 ЦПК України правова допомога надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

За змістом наявного в матеріалах справи договору про надання юридичних послуг, укладеного між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_5 16 жовтня 2010 року, остання взяла на себе зобов’язання надати юридичні послуги, у тому числі щодо представництва інтересів позивача в суді при розгляді цієї справи (а.с.24-25).

На а.с.30 міститься довіреність на представництво ОСОБА_5 інтересів ОСОБА_3 В журналах судових засідань процесуальний статус ОСОБА_5 вказано -- представник (а.с.50), (а.с.58), (а.с.68). В матеріалах справи відсутній документ, зокрема, копія диплома спеціаліста з правознавства ОСОБА_5 з присвоєння їй кваліфікації юриста, який би свідчив про те, що вона є фахівцем в галузі права й за законом має право на надання правової допомоги

При вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суду належало б визначити в якому статусі ОСОБА_5 приймала участь у справі: як представник позивача згідно зі ст.ст. 40, 42 ЦПК України, чи особа, яка надає правову допомогу у відповідності до ст. 56 ЦПК України.

Крім того, стягнута судом з відповідача на користь позивача сума судових витрат 895 грн. ("вісімсот дев’яносто п’ять") не відповідає результату додавання сум: 500 грн. за оплату висновку спеціаліста, 220 грн. за надання юридичної допомоги, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судами не дотримані вимоги процесуального закону, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені в справі судові рішення першої й апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ВАТ "Борщівський сирзавод" задовольнити.

Рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 18 липня 2011 року скасувати, справу в частині відшкодування матеріальної шкоди, витрат на правову допомогу та судових витрат в справі направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення судів залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.