Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Макарчука М.А

Суддів: Маляренка А.В. Писаної Т.О.

Матвєєвої О.А. Леванчука А.О.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 6 квітня 2011 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 14 липня 2011 року,

У серпні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказав, що між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_4 11 жовтня 2006 року укладено договір № 010/11-27/610 на суму 110000,00 дол. США, строком погашення до 11 червня 2016 року, на придбання нерухомого майна нежилого приміщення АДРЕСА_1. В забезпечення взятих зобов’язань відповідачка передала в іпотеку придбане майно. Станом на серпень 2010 року відповідачка прострочила виплату відсотків за користування кредитом в розмірі 5274,06 долари США.

З цих підстав просив достроково стягнути несплачений кредит в розмірі 55 000, 95 долари США, несплачені відсотки за користування кредитом в розмірі 5274,06 долари США та 291,86 доларів США пені і звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 6 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі його Одеської обласної дирекції за кредитним договором № 010/11-27/610 від 11.10.2006 року в сумі 519 094 грн. 18 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13 жовтня 2006 року, посвідченим Шостою Одеською державною нотаріальною конторою за р. № 2-2593, а саме на нежилі приміщення першого поверху АДРЕСА_1, що в цілому складаються з нежилих приміщень першого поверху: 1-основне, площею 26,8 кв. м., 2-коридор, 3,5-кладовка, 4-туалет, загальною площею 54,4 кв.м., що належать ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Шостою Одеською державною нотаріальною конторою 13 жовтня 2006 року за р.№ 2-2584, заставна вартість якого згідно іпотечного договору від 13 жовтня 2006 року за р.№ 2-2593 складає 803 556, що еквівалентно 159 120,00 доларів США, із розрахунку 5,05 грн. за 1 долар США за курсом НБУ на момент укладення цього договору -13 жовтня 2006 року, шляхом продажу цього предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 липня 2011 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 6 квітня 2011 року частково скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (юридична адреса: м. Одеса, вул. Садова 10, МФО 328351, ідентифікаційний код №23876031, р/р 2909949) заборгованість по кредитному договору № 010/11-27/610 від 11жовтня 2006 року у загальній сумі 519094,18 грн.

Вирішено питання судових витрат.

В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 6 квітня 2011 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 14 липня 2011 року, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено і не заперечується в касаційній скарзі, що 11 жовтня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 укладено договір № 010/11-27/610, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в розмірі 110000,00 доларів США на придбання нерухомого майна - нежилого приміщення АДРЕСА_1. В забезпечення кредитних зобов’язань між сторонами 13 жовтня 2006 року укладено договір іпотеки нежилого приміщення АДРЕСА_1. Судами також встановлено, що станом на день звернення банку до суду відповідачка не сплатила відсотки за користування кредитом в сумі 5274,06 доларів США .

Встановивши такі обставини місцевий суд прийшов до правильного висновку про право позивача задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і обґрунтовано задовольнив ці вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні кредиту та постановляючи нове і достроково стягуючи з боржника кредитні та інші передбачені угодою кошти, апеляційний суд правильно виходив із вимог ст. 1050 ЦК України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду. Посилання у скарзі на подвійне стягнення кредитних коштів є безпідставним, оскільки резолютивна частина рішення місцевого суду в частині задоволення кредиторських вимог банку за рахунок майна, переданого в іпотеку, викладена у формі, яка виключає подвійне стягнення з відповідача заборгованих коштів.

Керуючись ст.ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення апеляційного суду Одеської області від 14 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.