Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді: Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Червинської М.Є.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: КП "Мукачівське МБТІ та ЕО", приватний нотаріус Мукачівського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу жилого будинку недійсним, за касаційними скаргами ОСОБА_4 та заступника прокурора Закарпатської області в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 19 липня 2011 року,-

В грудні 2010 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третіх осіб: КП "Мукачівське міське міськеа ЕО", приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_7 та

ОСОБА_6 16 серпня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 в реєстрі № 1756.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 21 червня 2010 року за ОСОБА_7 визнано право власності на окреме домоволодіння АДРЕСА_1 та зобов’язано КП "Мукачівське міське БТІ та ЕО" провести перереєстрацію квартири АДРЕСА_1 в окреме домоволодіння з новою поштовою адресою- АДРЕСА_1. Після набрання законної сили вказаного рішення суду ОСОБА_7 продав належне йому домоволодіння ОСОБА_6 Апеляційним судом Закарпатської області від 25 листопада 2010 року було скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду від 21 червня 2010 року та у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 та КП "Мукачівське МБТІ та ЕО" про визнання права власності на окреме домоволодіння відмовлено.

За таких обставин, на думку позивачів, у ОСОБА_7 не було права на відчуження об’єкта нерухомості як окремого домоволодіння, а тому договір купівлі-продажу домоволодіння, укладений 16 серпня 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 суперечить нормам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 30 березня 2011 року позов задоволено.

Рішенням суду визнано недійсним та скасовано договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від 16 серпня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 в реєстрі № 1756.

Зобов’язано КП "Мукачівське МБТІ та ЕО" скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1.

Зобов’язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_7 все майно, що одержано ним на виконання вищезазначеного договору купівлі-продажу від 16 серпня 2010 року.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 19 липня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У касаційних скаргах заявники просять скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що ОСОБА_7 не є власником будинковолодіння, а тому не вправі був вчиняти угоду відносно спірного майна.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції й відмовляючи у позові, виходив із того, що на момент укладення угоди купівлі-продажу спірного домоволодіння ОСОБА_7 набув право власності на окреме домоволодіння та був його законним власником.

З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Судами встановлено, що згідно договору купівлі-продажу, укладеного 07 травня 2010 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, останній придбав квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 21 червня 2010 року за ОСОБА_7 визнано право власності на окреме домоволодіння АДРЕСА_1 та зобов’язано КП "Мукачівське міське БТІ та ЕО" провести перереєстрацію квартири АДРЕСА_1 в окреме домоволодіння з новою поштовою адресою: АДРЕСА_1.

Після вступу вищезазначеного рішення в законну силу ОСОБА_7 продав житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, АДРЕСА_1 ОСОБА_6, що підтверджується договором купівлі-продажу від 16 серпня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 в реєстрі за № 1756.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25 листопада 2010 року рішення Мукачівського міськрайонного суду від 21 червня 2010 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_4, КП "Мукачівське МБТІ та ЕО" про визнання права власності на окреме домоволодіння відмовлено.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема їх правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, безпідставно не взяв до уваги, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25 листопада 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_4, КП "Мукачівське МБТІ та ЕО" про визнання права власності на окреме домоволодіння відмовлено і це рішення є преюдиціальним при вирішенні питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, оскільки на час його укладання предмет договору купівлі-продажу був відсутній.

Таким чином, законних підстав набуття права власності відповідачем ОСОБА_7 не було, а тому і права на відчуження об’єкта нерухомості як окремого домоволодіння відповідач не мав.

Також, спірним правочином, порушуються права позивачів, як співвласників квартири у багатоквартирному жилому будинку, передбачені ч. 2 ст. 382 ЦК України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, дійшов вірного висновку про те, що спірний договір купівлі-продажу житлового будинку утискує права власників мешканців житла, яке юридично має статус квартири.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 339 ЦПК України встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 336, ст. 339, ч. 4 ст. 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_4 та заступника прокурора Закарпатської області в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 19 липня 2011 року скасувати, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.