Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Макарчука М.А

Суддів: Маляренка А.В. Писаної Т.О.

Матвєєвої О.А. Леванчука А.О.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості,

за касаційною скаргою ОСОБА_5 що діє в інтересах та за довіреністю Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 21 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 4 липня 2011 року,

У вересні 2009 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до місцевого суду з вищезазначеним позовом, обгрунтовуючи вимоги тим, що 8 липня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в рамках генеральної кредитної угоди № 012/05/00937 із ТОВ "Д-Лайн Україна", був укладений кредитний договір № 010/05/00398, з лімітом у сумі еквівалентній 2 500 000 гривень в перерахунку за курсом Національного Банку України у сумі 484 000 доларів США, терміном дії до 2 липня 2009 року. Плата за користування кредитом розраховувалась на основі процентної ставки: в доларах США - 12,5 відсотків річних, але на теперішній час свої зобов'язання боржник не виконує. Боржник своїх зобов’язань не виконує і станом на 8 вересня 2009 року заборгованість за кредитним договором 010/05/00398 від 8 липня 2008 року складає 4 102 153,92 гривень із них: 3 869 580,00 гривень залишок заборгованості за кредитом (у гривні за курсом НБУ - 83 487,55 гривень); заборгованість за відсотками (у гривні за курсом НБУ - 1 300,23 гривень); пеня за порушення термінів повернення відсотків у гривні за курсом НБУ 147 786,14 гривень.

В забезпечення зобов’язань позичальника за кредитним договором № 010/05/00398 9 липня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 012/05/00397/2, за яким відповідач передав позивачу нерухоме майно, що складається з вбудованого приміщення магазину-салону мобільного зв’язку з сервісним центром в житловому будинку літ.А-5 в АДРЕСА_1, загальною площею 126,2 кв.м.,

26 серпня 2009 року Банк надіслав відповідачу письмову вимогу № 24/32-12126 про усунення порушення, але до теперішнього часу вимога залишилась без задоволення. Відповідач не виконує свої зобов’язання, виниклу кредитну заборгованість не погашає. Просив суд стягнути з ОСОБА_4 у рахунок погашення заборгованості в розмірі 4 102 153,92 гривень за кредитним договором № 010/05/00398 від 8 липня 2008 року, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з ОСОБА_4 у рахунок погашення заборгованості в розмірі 4 253 412,48 гривень за кредитним договором № 010/05/00398 від 8 липня 2008 року, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки чи застави.

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив зобов’язати ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" вчинити дії, пов’язанні з зняттям обтяжень з переданого в іпотеку нерухомого майна та визнати пункт договору іпотеки недійсним.

21 квітня 2011 року під час судового розгляду, ухвалою суду за результатом розгляду заяви представника ОСОБА_4 заявлений зустрічний позов було залишено без розгляду.

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 21 квітня 2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 4 липня 2011 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 що діє в інтересах та за довіреністю Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" просить рішення районного та ухвалу апеляційного судів скасувати, та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у зверненні стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргових зобов'язань ТОВ "Д-Лайн Україна" за кредитним договором № 010/05/00398, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив із того, що договір іпотеки припинив дію у зв’язку із припиненням кредитної угоди з підстав банкрутства боржника.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 3 цього ж Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 6 абз. 2 ст. 39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом є датою припинення юридичної особи.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що звертаючись 14 вересня 2009 року до місцевого суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення грошових вимог за основним зобов’язанням ТОВ "Д-Лайн Україна" за кредитним договором № 010/05/00398, банк виходив із факту дії договору іпотеки та правил, встановлених ст. 33 Закону України "Про іпотеку".

Розглядаючи справу, місцевий суд в порушення вимог ст. 3 ЦПК України, не перевіряв доводи позовної заяви про наявність у позивача права на задоволення грошових вимог за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки станом на день подання позовної заяви до місцевого суду, і відмовляючи в позові у зв’язку із припиненням кредитної угоди з підстав банкрутства боржника не керувався правилами ч. 6 абз. 2 ст. 39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" не з’ясував та не зазначив у своєму рішенні дату припинення юридичної особи, а відтак і дату припинення основного зобов’язання.

Встановлення дати припинення основного зобов’язання має значення для правильного вирішення спору, оскільки терміни розгляду справи у суді не обмежують сторін в реалізації прав, що виникли з правовідносини, які існували станом на день звернення позивача до суду.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги про неповноту з’ясування обставин у справі та про порушення місцевим судом норм процесуального права і в своєму рішенні не зазначив підстав їх відхилення.

Оскільки неповноту з’ясування обставин справи та порушення судами вимог ст. ст. 10, 11, 213 ЦПК України можливо усунути лише при новому розгляді справи, оскаржувані рішення з огляду на вимоги ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 що діє в інтересах та за довіреністю Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 21 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 4 липня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.