Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на квартиру шляхом її продажу, виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", третя особа – орган опіки і піклування Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради про визнання договору іпотеки недійсним, припинення поручительства, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 листопада 2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2011 року, та за касаційною скаргою ОСОБА_8, яка діє за довіреністю від імені публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2011 року,

У вересні 2009 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просило стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ "ДОН-КАТО" 863 872 грн. 41 коп. заборгованості за кредитним договором від 17 березня 2008 року, укладеним між позивачем та товариством, визнати дійсним договір іпотеки від 17 березня 2008 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_6, звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу, виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7 разом з неповнолітніми дітьми, які проживають у квартирі із зняттям з реєстраційного обліку, стягнути з відповідачів судові витрати.

Свої вимоги обгрунтовуючи тим, що умови кредитного договору товариство не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яку воно не сплачує.

У забезпечення виконання основного зобов`язання між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, а також договори поруки між нею, ОСОБА_7 та позивачем, за яким відповідачі разом з боржником ТОВ "ДОН-КАТО" несуть солідарну відповідальність за невиконання ним своїх зобов`язань по поверненню кредитних коштів.

У листопаді 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду із зустрічним позовом, у якому, уточнивши свої вимоги, просили визнати недійсним договір іпотеки, припинити поруку та стягнути судові витрати, посилаючись на ті обставини, що договір іпотеки укладено з порушенням прав їх неповнолітніх дітей, які проживають у спірній квартирі, а Банк не виконав умови договорів поруки щодо направлення письмової вимоги про необхідність виконання зобов`язань боржника за кредитним договором.

10 листопада 2010 року ухвалами Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області позовні вимоги Банку в частині визнання дійсним договору іпотеки від 17 березня 2008 року та в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ТОВ "ДОН-КАТО" залишені без розгляду.

15 листопада 2010 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто солідарно з відповідачів 863872 грн. 41 коп. заборгованості за кредитним договором, у рахунок погашення якої звернуто стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 1700 грн. судового збору та 242 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.

12 липня 2011 року рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області рішення суду першої інстанції в частині стягнення 500 грн. та 25014 грн. 26 коп. суми штрафів скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

У частині відшкодування судових витрат рішення суду першої інстанції змінено та стягнуто з кожного з відповідачів на користь позивача по 850 грн. судового збору та по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Доповнено резолютивну частину рішення та визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації – 511425 грн. 62 коп.

4 серпня 2011 року додатковим рішенням апеляційного суду доповнено аб. 3 резолютивної частини рішення цього суду та визнано загальну суму заборгованості за договором про надання овердрафтового кредиту - 838357 грн. 15 коп.

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано, мотивуючи свою вимогу тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги тим, що судами порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково основний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного, суд першої інстанції виходив із того, що боржником не виконано зобов`язання за договором кредиту, а оскільки його виконання забезпечено порукою, то поручителі разом ним відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що дає право кредитору вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від кожного окремо.

Відповідачі не виконують взятих на себе зобов`язань, а ОСОБА_6 передала позивачу в іпотеку квартиру, яка належить їй на праві власності та на яку може бути звернено стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що є підставою задоволення позову Банку та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договори поруки та іпотеки укладені у відповідності до вимог діючого законодавства, права неповнолітніх дітей при укладенні договору іпотеки не порушено, що є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми штрафів, апеляційний суд виходив з того, що стягнення з відповідачів пені і штрафів є подвійним, тому не може бути застосовано за одне й те саме порушення зобов`язання, відмовив у задоволенні цих позовних вимог.

Змінюючи рішення в частині стягнення судових витрат та доповнюючи його визначенням початкової вартості предмета іпотеки, апеляційний суд виходив з того, що судові витрати потрібно стягнути з кожного з відповідачів в рівних частинах.

У рішенні суду не вказана початкова ціна предмета іпотеки, яка у відповідності до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" повинна бути визначена судом.

Рішення суду першої інстанції в частині, яка залишена без змін, а також рішення апеляційного суду є правильними та такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки.

З матеріалів справи видно, що 17 березня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ДОН-КАТО" укладено договір про надання овердрафтового кредиту, за яким Банк надав товариству кредит у розмірі 822000 грн. на строк до 16 березня 2009 року зі сплатою 16% річних на залишок заборгованості за кредитом.

17 березня 2008 року у забезпечення виконання основного зобов`язання між Банком та ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки, за яким відповідачка передала в іпотеку позивачу квартиру АДРЕСА_1.

Крім того, в цей же день між Банком та відповідачами було укладено договори поруки, за якими вони поручилися за виконання товариством зобов`язання за договором кредиту.

Відповідачі взяті на себе зобов`язання не виконують, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 863872 грн. 41 коп., з яких 420394 грн. 66 коп. заборгованості за кредитом, 254364 грн. 26 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 163599 грн. 23 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 500 грн. та 25014 грн. 26 коп. штрафу.

2 березня 2009 року та 31 липня 2009 року Банк звернувся до відповідачів з вимогою про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк, а у разі його невиконання попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Невиконання умов договору є підставою для стягнення з відповідачів у солідарному порядку суми боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з боржників солідарно суми боргу за договором, а у рахунок її погашення звернув стягнення на предмет іпотеки, правильно відмовив у задоволенні зустрічного позову, вірно застосував ст. ст. 543, 554, 599, 1050, 1054 ЦК України, ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку".

Частково скасовуючи, змінюючи, доповнюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд правильно врахував вимоги ст.ст. 546, 549 ЦК України та застосував їх, відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів штрафу, оскільки воно є подвійним.

Крім того, апеляційний суд звернув увагу на ті обставини, що судом першої інстанції не було враховано вимог ст. 39 Закону України "Про іпотеку", не перевірено і не досліджено питання вартості предмета іпотеки, не встановлено його початкової ціни, усунув ці недоліки, доповнив рішення суду першої інстанції, зазначивши початкову ціну квартири, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судами допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 – 341 ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яка діє за довіреністю від імені публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 листопада 2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.