6-36987св11 Про розірвання договорів та стягнення коштів - 07.12.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про розірвання договорів та стягнення коштів, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2011 року,

ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ТОВ "Український промисловий банк", в якому просив стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 241820 грн., зобов’язати відповідача зарахувати вказану суму коштів у рахунок погашення кредиту за кредитним договором від

19 вересня 2008 року № 1714-016/ФКВ-08 (зарахування зустрічних вимог), розірвати договір № 2/28 про участь у Фонді фінансування будівництва

від 08 лютого 2008 року, додатковий договір № 1 до вказаного договору, складений 19 вересня 2008 року, договір уступки майнових прав № 2/28

від 19 вересня 2008 року, а також заборонити відповідачу передавати права вимоги за кредитним договором від 19 вересня 2008 року № 1714-016/ФКВ-08 третім особам до вирішення питання за цією справою.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо зарахування коштів в рахунок виконання зобов’язання за кредитним договором від 19 вересня 2008 року № 1714-016/ФКВ-08 у зв’язку із відмовою позивача.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2011 року, позов задоволено частково.

Розірвано договір про участь у Фонді фінансування будівництва

від 08 лютого 2008 року № 2/28 з додатковим договором до нього від 19 вересня 2008 року № 1, та договір уступки майнових прав від 19 вересня 2008 року № 2/28.

Стягнуто з ТОВ "Український промисловий банк" на користь ОСОБА_1 223630,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ТОВ "Український промисловий банк" порушує питання про скасування рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 10 червня 2011 року та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2011 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга ТОВ "Український промисловий банк" підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 08 лютого 2008 року з огляду на те, що позивач позбавлений можливості отримати у власність майно, а стягненню підлягають грошові кошти у розмірі 223630 грн., які позивачем було сплачено на користь відповідача.

Проте, з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що 08 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Український промисловий банк" укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва.

19 вересня 2008 року до вказаного договору підписано додатковий договір № 1, за умовами якого довірителя – ОСОБА_2 замінено на ОСОБА_1, що підтверджено та визнано сторонами даного договору.

За зазначеним договором довіритель – ОСОБА_1 на підставі повного визнання ним Правил фонду фінансування будівництва виду "А" житлової забудови за адресою: АДРЕСА_1, управителем якого є ТОВ "Український промисловий банк", дає згоду на участь у Фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ), бере на себе зобов’язання виконувати Правила ФФБ, передає кошти Управителю у довірче управління з метою отримання у власність об’єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цими коштами, а управитель – ТОВ "Український промисловий банк" приймає кошти на рахунок ФФБ у довірче управління з подальшим використанням коштів ФФБ у порядку, визначеному Правилами ФФБ.

Відповідно до п. 1.4. договору про участь у ФФБ об’єктом інвестування є квартира № 3-5 другої черги будівництва в об’єкті будівництва – житловій забудові за адресою: АДРЕСА_1, загальної проектної площі 32,8 кв.м. Запланована дата вводу будинку в експлуатацію - IV квартал 2009 року.

19 вересня 2008 року позивач отримав свідоцтво про участь у ФФБ,

серія АТ № 2/28, яким засвідчено, що ОСОБА_1 є довірителем ФФБ типу "А" вищезазначеного об’єкту будівництва, сума коштів, переданих довірителем в управління управителю на момент видачі свідоцтва, складає 223630,40 грн.

У той же день між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач надає ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 33000 доларів США, на строк 240 календарних місяців, під 11,50 відсотків річних.

Згідно з п. 3.1. договору кредиту виконання позичальником зобов’язань за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів за його користування, комісій, штрафних санкцій, інших платежів) забезпечується іпотекою майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме: вищевказаного об’єкту інвестування. Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) встановлені загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю.

За приписами ст. 50 даного Закону довіритель ФББ, який отримав кредит для участі у ФФБ та забезпечив виконання своїх зобов’язань за договором про іпотечний кредит іпотекою, до моменту повного виконання зобов’язань за договором про іпотечний кредит не мас права змінити об’єкт інвестування, уступити право вимоги за договором про участь у ФФБ третім особам, частково отримати кошти з ФФБ або відмовитися від участі у ФФБ.

Порушення строків спорудження об'єкта будівництва або неналежне виконання зобов'язань забудовником не може впливати на правовідносини, що виникли між банком та позичальником відповідно до укладеного ними договору про іпотечний кредит, і не є підставою для припинення виконання зобов'язань позичальником.

Частиною 4 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", який набув чинності 14 січня 2009 року, забороняється до 1 січня 2012 року розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України на строк дії цієї статті не здійснюється.

Як убачається із матеріалів справи, оплата вартості об’єкту інвестування здійснена позивачем за рахунок коштів, отриманих на підставі договору кредиту, а майнові права на об’єкт інвестування передані в іпотеку

ТОВ "Український промисловий банк", який є як управителем, так і кредитором позивача.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій не було взято до уваги положень ст. 50 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" та

ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", якими встановлено заборону на розірванням фізичними особами договорів, за умовами яких забудовник передає завершений об’єкт житлового будівництва при 100% оплаті вартості такого об’єкту, а також заборону на відмову від участі у ФФБ особи, зобов’язання якої забезпечені іпотекою майнових прав на об’єкт інвестування.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення вимог

ст.ст. 214, 215 ЦПК України не визначилися із характером спірних правовідносин, не дали їм оцінки та не вирішили, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З‘ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог ч.2 ст. 338 ЦПК України.