Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа – Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про поділ майна та визнання права власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа - Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про поділ спільного сумісного майна, набутого у шлюбі, за касаційними скаргами представника ОСОБА_7 – ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2011 року,-

У вересні 2010 року позивач ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про поділ майна, визнання договору дарування недійсним та включення його до складу спільного сумісного майна подружжя, що підлягає поділу, посилаючись на те, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем з 09 березня 2002 року та від шлюбу вони мають доньку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею. За час спільного проживання вони придбали майно, а саме 30 квітня 2002 року чоловік придбав 1/3 частину, а відповідач ОСОБА_10 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, автомобіль марки "Nissan Tiіda", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, мікроавтобус "ГАЗ 32213 Соболь", державний номерний знак НОМЕР_2, мопед, два причепи, будинок дачного типу у Фастівському районі Київської області, самохідне моторне судно, 2007 року випуску, меблі, побутову та оргтехніку та інше майно.

Враховуючи те, що взаємної згоди щодо розподілу спільного майна вони з відповідачем не досягли, то просить провести розподіл майна, виділивши їй автомобіль марки "Nissan Tiіda", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, два плазмових телевізори, DVD- програвач, меблі для спальні, диван-ліжко та холодильник, решту майна залишити у власності відповідача, компенсувавши їй різницю вартості майна, яке залишається останньому.

Крім того, просить визнати недійсним договір дарування, укладений між відповідачами 28 жовтня 2004 року, відповідно до якого ОСОБА_10 подарував ОСОБА_7 2/3 частини спірної квартири АДРЕСА_2 та включити її до складу спільної сумісної власності подружжя й визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири, оскільки після укладення договору купівлі – продажу ОСОБА_7 повністю сплатив ОСОБА_10 вартість 2/3 частини квартири, після чого було укладено договір дарування, однак кошти за частину квартири, яка належала ОСОБА_10 сплачувалися із сімейного бюджету і були виплачені під час перебування у шлюбі з відповідачем в жовтні 2004 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_12 уточнили позовні вимоги, а саме виключили вимоги щодо визнання договору дарування недійсним та виключили зі складу відповідачів ОСОБА_10, просили збільшити частку позивача ОСОБА_13 у праві власності на частину квартири АДРЕСА_2 до Ѕ частини, а у зв’язку із суттєвим покращенням за час перебування у шлюбі, за рахунок спільних коштів, дачного будинку № 105 в СТ "Унава", який було придбано відповідачем ОСОБА_7 до шлюбу, визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначеного будинку та на Ѕ частину земельної ділянки, на якій розташовано дачний будинок, а також залишити у власності позивача автомобіль марки "Nissan Tіda", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, DVD- програвач, меблі для спальні, холодильник, пральну машину та кухонну лавку.

Решту майна та транспорті засоби позивач ОСОБА_6 просила залишити у власності відповідача ОСОБА_7 та компенсувати їй частину вартості транспортних засобів у розмірі 6000 гривень та частину вартості меблів і побутової техніки у розмірі 15767 грн. 93 коп., а також вартість Ѕ частини вартості судна моделі "NITRO 175 SF".

Відповідач ОСОБА_7 та його представник подали до суду зустрічний позов про поділ спільного сумісного майна подружжя та просили визнати за ОСОБА_7 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2, посилаючись на те, що 2/3 частини вказаної квартири належить йому на підставі договору дарування, а 1/3 частина, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу фактично придбана ним за його особисті кошти. Крім того, зазначив, що земельна ділянка в СТ "Унава" була отримана ним до шлюбу і він самостійно та за допомогою батьків і друзів збудував дачний будинок, який продовжував облаштовувати вже під час перебування у шлюбі із ОСОБА_6, але фактично будівельними матеріалами, які були придбані раніше, тому вважає, що будинок та земельна ділянка також не є спільним майном подружжя.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_9 задоволені частково.

За ОСОБА_6 визнано право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 та право власності на частину спільного майна подружжя, а саме:

- автомобіль марки "Nissan Tida", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1;

- телевізор LG 42PQ 100 (Укр) серії № 905 КСVU51831, вартістю 6499 гривень;

- холодильник "Атлант", модель МЗМ 1717-01 № 04437885722, вартістю 2453 гривень;

- пральну машину "Candy", вартістю 1729 гривень;

- DVD- програвач LG, вартістю 400 гривень;

- меблі для спальні, вартістю 1500 гривень;

- лавку кухонну МР-1729, вартістю 349,20 гривень;

- телевізор "Samsung", вартістю 4621 гривень, а всього на загальну суму 12955,20 гривень.

За ОСОБА_7 визнано право власності на 5/6 частин квартири № 98 в будинку № 1 на вул. Челябінській в м. Києві та причіп "TRAILER" NITRO 175 SF, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 та право власності на частину спільного майна подружжя, а саме:

- мотолодку "NITRO 175 SF" НОМЕР_6, номер судна УКА-3251-К, вартістю 15000 гривень;

- мопед "HONDA DIO", державний реєстраційний номер НОМЕР_4 вартістю 500 гривень;

- звукову систему домашнього кінотеатру DVD модель № SC-HT623 PANASONIC, вартістю 3000 гривень;

- мікрохвильову піч LG, серії № 414W1A 249А, вартістю 600 гривень;

- міні театр системи SHARP модель CD-BK 100W, вартістю 600 гривень;

- телевізор DIGITAL 14ВН/19/98 серії D103A4GP42Y254703, вартістю 800 гривень;

- відеопрогравач ВЛУ 573/4/5, серії 506SHGQ000255, вартістю 300 гривень;

- шведську стінку спортивний комплекс "Тонус", вартістю 1770 гривень;

- пральну машину "Ардо", вартістю 1000 гривень;

- телевізор "Томсон", вартістю 959 гривень;

- відеопрогравач SONY модель SLV-SE 630, серії 0211359, вартістю 500 гривень;

- декодер SAMSUNG модель DSB 9401Z серії 500958, вартістю 500 гривень;

- крісло масажне, вартістю 3970 гривень;

- диван-ліжко, вартістю 1650 гривень;

- меблі, вартістю 1440 гривень;

- сауну, вартістю 3555,90 гривень;

- тренажер Лег Меджек, вартістю 649 гривень;

- пилосос 1450.90.705, вартістю 669 гривень;

- телевізор ORION, вартістю 709 гривень;

- меблі, вартістю 168 гривень;

- меблі, вартістю 706 гривень;

- відеопрогравач LG DKE 573/4/5 506SHGQ000255, вартістю 300 гривень;

- мікрохвильову піч SAMSUNG-100 № 7D13JC 00125, вартістю 500 гривень;

- пилосос РОБУС АКВА ПАУЕР+РОБУС ХЕНДИ, вартістю 749,17 гривень;

- телевізор JVC, вартістю 1119,20 гривень;

- більярдний стіл, вартістю 3500 гривень;

- інфрачервону сауну, вартістю 3720 гривень;

- два дивани "Ромео", вартістю 1760 гривень;

- аудіо систему, вартістю 702 гривень;

- DVD- програвач MPG 4LG DKE573, вартістю 399 гривень, а всього на загальну суму 51735, 27 гривень.

Визнано за ОСОБА_7 право особистої приватної власності на:

- причіп ММЗ 81024, 1989 року випуску;

- земельну ділянку, загальною площею 0,083 га., з розташованим на ній садовим будинком № 105 в Садовому товаристві "Унава", що знаходиться на території Червономотивилівської сільської ради Фастівського району Київської області.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 в рахунок компенсації вартості частини спільного сумісного майна подружжя, що залишилася у власності ОСОБА_6, 34907,97 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі заявник ОСОБА_6 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, а заявник ОСОБА_8 просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання за ОСОБА_7 права власності на 5/6 частини, а за ОСОБА_6 на 1/6 частини квартири АДРЕСА_2 скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи та касаційні скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги ОСОБА_6 та представника ОСОБА_7 – ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 06 березня 2002 року.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 листопада 2010 року шлюб між сторонами розірвано.

Під час шлюбу, останніми було придбано меблі і побутову техніку, а саме:

- телевізор LG 42PQ 100 (Укр.) серії № 905 КСVU51831, вартістю 6499 гривень;

- холодильник "Атлант", модель МЗМ 1717-01 № 04437885722, вартістю 2453 гривень;

- пральну машину "Candy", вартістю 1729 гривень;

- DVD- програвач LG, вартістю 400 гривень;

- меблі для спальні, вартістю 1500 гривень;

- лавку кухонну МР-1729, вартістю 349,20 гривень;

- звукову систему домашнього кінотеатру DVD модель № SC-HT623 PANASONIC, вартістю 3000 гривень;

- мікрохвильову піч LG, серії № 414W1A 249А, вартістю 600 гривень;

- міні театр системи SHARP модель CD-BK 100W, вартістю 600 гривень;

- телевізор DIGITAL 14ВН/19/98 серії D103A4GP42Y254703, вартістю 800 гривень;

- відеопрогравач ВЛУ 573/4/5, серії 506SHGQ000255, вартістю 300 гривень;

- шведську стінку спортивний комплекс "Тонус", вартістю 1770 гривень;

- пральну машину "Ардо", вартістю 1000 гривень;

- телевізор "Томсон", вартістю 959 гривень;

- відеопрогравач SONY модель SLV-SE 630, серії 0211359, вартістю 500 гривень;

- декодер SAMSUNG модель DSB 9401Z серії 500958, вартістю 500 гривень;

- крісло масажне, вартістю 3970 гривень;

- диван-ліжко, вартістю 1650 гривень;

- меблі, вартістю 1440 гривень;

- сауну, вартістю 3555,90 гривень;

- тренажер Лег Меджек, вартістю 649 гривень;

- пилосос 1450.90.705, вартістю 669 гривень;

- телевізор ORION, вартістю 709 гривень;

- меблі, вартістю 168 гривень;

- меблі, вартістю 706 гривень;

- відеопрогравач LG DKE 573/4/5 506SHGQ000255, вартістю 300 гривень;

- мікрохвильову піч SAMSUNG-100 № 7D13JC 00125, вартістю 500 гривень;

- пилосос РОБУС АКВА ПАУЕР+РОБУС ХЕНДИ, вартістю 749,17 гривень;

- телевізор JVC, вартістю 1119,20 гривень;

- більярдний стіл, вартістю 3500 гривень;

- інфрачервону сауну, вартістю 3720 гривень;

- два дивани "Ромео", вартістю 1760 гривень;

- аудіо систему, вартістю 702 гривень;

Крім того під час шлюбу сторони придбали транспорті засоби, а саме:

- автомобіль марки "Nissan Tida", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 112000 гривень;

- автомобіль "ГАЗ 32213 Соболь", 2006 року випуску, який було продано відповідачем ОСОБА_7 за 1000 гривень в день звернення позивача до суду;

- мотолодку "NITRO 175 SF" НОМЕР_6, номер судна УКА-3251-К;

- мопед "HONDA DIO", державний реєстраційний номер НОМЕР_5

- причіп "TRAILER" NITRO 175 SF, державний реєстраційний номер НОМЕР_3;

- причеп СМП 1976 0, 2007 року.

Крім того судами встановлено, що до складу спадкового майна також входять:

- телевізор "Samsung", вартістю 4621 гривень;

- 2 коп"ютери, вартістю по 4000 гривень кожен;

- генератор, вартістю 3500 гривень.

Рішенням Червономотовилівської сільської ради народних депутатів від 24.02.1996 року ОСОБА_7 передана у приватну власність земельна ділянка, площею 0,0830 га, яка розташована на території С/т "Унава" Червономотовилівської сільської ради.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_6 вбачається, що вона просить збільшити її частку у праві власності на частину квартири АДРЕСА_2 до Ѕ частки.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, визнаючи за ОСОБА_6 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2, залишив поза увагою заявлені нею позовні вимоги та не застосував положення Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" № 11 від 21.12.2007 року (v0011700-07) , пунктом 30 якої визначено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно частинами 2,3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування), не врахував інтереси неповнолітньої доньки, яка проживає та знаходиться на утриманні позивача за основним позовом ОСОБА_6, не перевірив чи мають останні інше житло на праві власності, не дослідив та не надав належної оцінки рішенню органів опіки і піклування щодо визнання важливості збільшення частинки в квартирі ОСОБА_6 з урахуванням інтересів спільної дитини сторін – ОСОБА_11

Крім того, судами при ухваленні оскаржуваних рішень в частині визнання за ОСОБА_7 право особистої приватної власності на земельну ділянку, загальною площею 0,083 га, з розташованим на ній садовим будинком № 105 в Садовому товаристві "Унава", що знаходиться на території Червономотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області, належним чином не враховані положення ч. 3 п. 23 вищезазначеної постанови Пленуму ВСУ (v0011700-07) , яка передбачає, що майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох, не перевірено чи проводилися в спірному будинку ремонтні роботи, та чи відбулося покращення житлово-побутових умов, які призвели до суттєвого збільшення його вартості та залишені поза увагою обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме що право власності на будинок, який знаходиться на зазначеній земельній ділянці, на підставі свідоцтва про право особистої власності на дачу (садовий будинок) від 27 травня 2002 року, було оформлено за ОСОБА_7 в 2002 році, тобто в період перебування у шлюбі з громадянкою ОСОБА_6

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 30 постанови від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" № 11 (v0011700-07) , у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім’ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Враховуючи те, що мікроавтобус "Соболь", ГАЗ 32213 було відчужено ОСОБА_7 під час розгляду спору, без згоди ОСОБА_6, суди в порушення норм процесуального права не зазначили мотивів відмови ОСОБА_16 щодо зарахування її частки у праві власності на автомобіль ГАЗ 32213, червоний, в рахунок частки відповідача у праві власності на автомобіль "Nissan Tida".

У порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суди першої та апеляційної інстанцій не з’ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували вищевикладеного, що свідчить про те, що рішення постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим рішення підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційні скарги представника ОСОБА_7 – ОСОБА_8 та ОСОБА_6 – задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.