Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 – ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 5 липня 2011 року,

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що внаслідок заподіяння ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її донька ОСОБА_7 Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2009 року відповідача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України та засуджено до 10 років позбавлення волі, а вона у вказаній справі була визнана потерпілою, однак не заявляла цивільного позову у кримінальній справі. рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області від 9 квітня 2009 року № 92 позивачку призначено піклувальником неповнолітньої доньки померлої ОСОБА_5, 1993 року народження, оскільки рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2009 року її батька – ОСОБА_8 визнано безвісно відсутнім. Указаними злочинними діями їй заподіяно шкоду, а саме: майнову, яка полягає у витратах на поховання доньки у розмірі 5 000 грн. та на утримання її доньки до досягнення нею повноліття в розмірі 6 480 грн., а також моральну, спричинену душевними стражданнями, у зв’язку з чим погіршився її стан здоров’я, а тому просила стягнути з відповідача на свою користь у рахунок відшкодування майнової шкоди 11 480 грн. та 500 000 грн. моральної шкоди.

рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 травня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування майнової шкоди 6 480 грн. та 50 000 грн. моральної шкоди; вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 5 липня 2011 року вказане рішення суду першої інстанції змінено – збільшено стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди з 50 000 грн. до 500 000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 – ОСОБА_6 порушила питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права і просила справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Задовольняючи позов частково місцевий суд виходив з положень частини 4 статті 61 ЦПК України та вважав доведеними встановлені обставини в тому, що відповідача у справі було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України, та засуджено відповідно до вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2009 року до позбавлення волі строком на 10 років. Також місцевий суд вважав, що цим злочином позивачці внаслідок позбавлення життя її доньки було заподіяно матеріальну та моральну шкоду, обов’язок з відшкодування якої згідно з вимогами чинного законодавства покладається на відповідача, і стягнув з ОСОБА_4 6480 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50000 грн. моральної шкоди.

Змінюючи рішення місцевого суду та збільшуючи стягнення з ОСОБА_4 в частині відшкодування моральної шкоди з 50000 грн. до 500000 грн., апеляційний суд вважав, що місцевий суд не в повному обсязі врахував глибину та тривалість моральних страждань позивача, яка зазнала непоправної втрати доньки і всіх своїх надій, пов’язаних із нею, не врахував того, що на її очах буде зростати її онука, позбавлена материнської турботи і гідного матеріального забезпечення.

Однак із такими висновками місцевого та апеляційного судів повністю погодитися не можна.

Місцевий суд встановив, що вироком від 17 грудня 2009 року Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України в тому, що ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 17-ї год., знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_1, він у стані алкогольного сп’яніння умисно з метою нанесення тілесних ушкоджень, через мотив ревнощів завдав своїй колишній співмешканці ОСОБА_7, 1974 року народження, декілька ударів руками та ногами по голові й тулубу, від яких вона померла.

Суд першої інстанції вірно встановив, що після смерті ОСОБА_7 її неповнолітня донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, залишилася на утриманні бабусі – позивача у справі ОСОБА_3, пенсіонерки за рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 9 квітня 2009 року № 92 її було призначено піклувальником неповнолітньої ОСОБА_5

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь та гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Згідно з статтею 1200 ЦК України, в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право одержувати від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Суди вірно встановили, що ОСОБА_5 на час звернення до суду з позовом, навчалася у класі 10-Б Науково-виховного комплексу "Ужгородський економічний ліцей, ЗОШ I-II ступеня" та була на утриманні бабусі. Матеріали справи також свідчать, що позивач не отримує пенсії з втрати годувальника на онуку ОСОБА_5

Встановивши вірно обставини справи, всебічно і повно дослідивши докази та правильно визначивши юридичну природу спірних правовідносин, суди дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 6480 грн. на утримання її неповнолітньої онуки.

Статтею ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до правил частин першої та другої ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.

Покладаючи на відповідача обов’язок з відшкодування завданої моральної шкоди та визначаючи розмір грошового відшкодування, місцевий та апеляційний суди врахували положення пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" щодо характеру та обсягу немайнових втрат, понесених позивачем ОСОБА_3, а також засад розумності, виваженості та справедливості. При цьому суди вірно звернули увагу на те, що ОСОБА_5 (внучка позивача), яка досягла процесуального повноліття 31 січня 2011 року, з самостійними вимогами про стягнення моральної шкоди до суду не зверталася.

Однак, при визначенні розміру відшкодування, суди не вірно застосували норми матеріального права, зокрема, вимоги статті 3 ЦК України в частині оцінки категорій добросовісності, розумності та справедливості та невірно визначили розмір шкоди, який підлягав до стягнення з відповідача.

Оскільки рішення апеляційного суду відповідає фактичним обставинам справи, але судом неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає за можливе ухвалене судове рішення, відповідно до ст. 341 ЦПК України змінити, розмір стягнутої з ОСОБА_4 на користь позивача моральної шкоди зменшити до 250 000 грн.

В іншій частині рішення апеляційного суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 88, 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_6 задовольнити частково.

рішення апеляційного суду Закарпатської області від 5 липня 2011 року року змінити. Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди з 500 000 грн. до 250 000 грн.

В решті рішення апеляційного суду залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.