Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Умнової О.В., Фаловської І.М., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції, третя особа – Головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим Пеньковська Наталія Олександрівна, про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2011 року,

У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції, третя особа – Головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим Пеньковська Н.О., про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. В обґрунтування вимог позову вказувала, що з 25 травня 1999 року перебувала у трудових відносинах з Кримською республіканською санітарно-епідеміологічною станцією та працювала на посаді головного бухгалтера. 8 листопада 2010 року її незаконно було звільнено з роботи з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Посилаючись на те, що її звільнення було проведено всупереч вимогам трудового законодавства, оскільки порушення виникло не з її вини, не було враховано, що за 2009-2010 роки стягнень за порушення нею трудової дисципліни не накладалося, просила стягнути з відповідача на її користь 30743 грн. 46 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 38000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2011 року, у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову та розглядаючи питання про правильність кваліфікації проступку позивачки як "грубе порушення трудової дисципліни" суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачкою не був укладений договір на зберігання автозапчастин на автомобіль марки УАЗ, Москвич.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Судом установлено, що позивачка ОСОБА_3 з 24 травня 1999 року працювала в Кримській республіканській санітарно-епідеміологічної станції на посаді головного бухгалтера. Наказом від 29 жовтня 2010 року № 432-к ОСОБА_3 звільнена з посади головного бухгалтера на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудової дисципліни.

За змістом ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду повинно обов’язково мати мотивувальну частину.

Відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір за ініціативою власника або уповноваженого ним органу може бути розірвано у випадку одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації, його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, їх заступниками.

Згідно із п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з’ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевірити їх відповідність законові.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов’язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним завдано (могло бути завдано шкоду).

Установивши факт порушення трудової дисципліни, суд при вирішенні спору не встановив, чи входило до посадових обов’язків головного бухгалтера укладати договори від імені Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції, перевіряти фактичний стан речей на складах, не з’ясував, що входить до посадових обов’язків завідуючого складом на якому були виявлені не обліковані запасні частини до автомобілів і чи звертався він з відповідною заявою до головного бухгалтера про внесення їх до книги обліку матеріальних цінностей установи.

Згідно п. 9 пп. "а" посадової інструкції головний бухгалтер разом з керівниками відповідних підрозділів і служб зобов’язаний контролювати додержання встановлених правил оформлення приймання та відпуску товарно-матеріальних цінностей.

Суд вирішуючи спір на зазначений пункт інструкції уваги не звернув та не перевірив встановлений в установі порядок нарахування, зберігання та відпуску товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, суд не звернув уваги та не надав оцінку, що позивачка не входила до складу інвентаризаційної комісії, а згідно відомостей матеріальні цінності – а втозапчастини на автомобіль марки УАЗ, Москвич за результатами інвентаризацій не відображалися.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.