Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Горбатюка С.А., Кравцова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Київської міської державної адміністрації про визнання нечинними з моменту прийняття розпоряджень, що переглядається за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року, -

У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання невідповідними законодавству, нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 року № 1574 (ra1574017-06) "Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій", від 12 лютого 2007 року № 141 (ra0141017-07) "Про внесення змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 № 748 та від 30 жовтня 2006 року № 1574", № 1575 від 30 жовтня 2006 року (ra1575017-06) "Про затвердження тарифів на теплову енергію", № 142 від 12 лютого 2007 року (ra0142017-07) "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 року № 1575", від 30 жовтня 2006 року № 1576 (ra1576017-06) "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води", від 12 лютого 2007 року № 143 (ra0143017-07) "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 року № 1576", від 30 жовтня 2006 року № 1577 (ra1577017-06) "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води", від 12 лютого 2007 року № 144 (ra0144017-07) "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 року № 1577", від 30 липня 2007 року № 978 (ra0978017-07) "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води", від 28 серпня 2007 року № 1127 (ra1127017-07) "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води".

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року, адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

У касаційній скарзі, представник позивача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем пропущений строк для звернення до адміністративного суду з заявленими позовними вимогами та не надано доказів поважності причин пропуску даного строку.

Вищий адміністративний суд України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 частини першої, частини другої статті 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Згідно із частинами першою та другою статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

При застосуванні наслідків, передбачених наведеною нормою визначенню підлягає початок перебігу строку звернення до суду, тобто день, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, і відповідно з якого слід обчислювати строк звернення до суду.

Як встановлено судами, 26 жовтня 2015 року позивач звернулася з даним позовом до суду.

Позивач зазначала, що в частині періоду з 1 грудня 2006 року по 1 червня 2009 року до неї як споживача послуг застосовувались одночасно різні нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації, в тому числі оскаржувані розпорядження, про що їй стало відомо після ознайомлення її представником з ухвалами у справі № 826/14461/15 за позовом представника позивача до Київської міської державної адміністрації 16 жовтня 2015 року.

Відповідно до статті 57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов'язки, а закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Як встановлено судами, спірні розпорядження були офіційно опубліковані в газеті Хрещатик, а саме:

- розпорядження від 30 жовтня 2006 року № 1574 (ra1574017-06) "Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій" опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті "Хрещатик" від 31 жовтня 2006 року;

- розпорядження від 12 лютого 2007 року № 141 (ra0141017-07) "Про внесення змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 року № 748 та від 30 жовтня 2006 року № 1574" опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті "Хрещатик" від 21 лютого 2007 року;

- розпорядження від 30 жовтня 2006 року № 1575 (ra1575017-06) "Про затвердження тарифів на теплову енергію" опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті "Хрещатик" від 31 жовтня 2006 року;

- розпорядження від 12 лютого 2007 року № 142 (ra0142017-07) "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 року № 1575" опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті "Хрещатик" від 21 лютого 2007 року;

- розпорядження від 30 жовтня 2006 року № 1576 (ra1576017-06) "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води" опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті "Хрещатик" від 31 жовтня 2006 року;

- розпорядження від 12 лютого 2007 року № 143 (ra0143017-07) "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 року №1576" опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті "Хрещатик" від 21 лютого 2007 року;

- розпорядження від 30 жовтня 2006 року № 1577 (ra1577017-06) "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення постачання гарячої води" опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті "Хрещатик" від 31 жовтня 2006 року;

- розпорядження від 12 лютого 2007 року № 144 (ra0144017-07) "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 року № 1577" опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті "Хрещатик" від 21 лютого 2007 року;

- розпорядження від 30 липня 2007 року № 978 (ra0978017-07) "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті "Хрещатик" від 2 серпня 2007 року;

- розпорядження від 28 серпня 2007 року № 1127 (ra1127017-07) "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води" опубліковано в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті "Хрещатик" від 4 вересня 2007 року.

Посилання на те, що позивачу стало відомо про спірні розпорядження після ознайомлення її представником з ухвалами у справі № 826/14461/15 за позовом представника позивача до Київської міської державної адміністрації 16 жовтня 2015 року судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги, оскільки вказане не підтверджується належними доказами та не відміняє факту публікації розпоряджень в офіційному виданні - Київській муніципальній газеті "Хрещатик" .

Таким чином, з урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважають неповажним пропуск шестимісячного строку на звернення до суду, оскільки позивач мав можливість ознайомитись із оскаржуваними розпорядженнями з дня їх оприлюднення у газеті "Хрещатик" та мав дізнатись про порушення своїх прав ще у 2006 та у 2007 році відповідно.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивач повинен був дізнатися про порушення, на його думку, своїх прав з дня оприлюднення вказаних розпоряджень.

Суди першої та апеляційної інстанцій об'єктивно, повно, всебічно дослідили обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, правильно застосували норми процесуального права, а тому суд зробив правильний висновок про залишення позовної заяви без розгляду.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.