Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства "Комерсант-Україна" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за затримку видачі трудової книжки за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 8 квітня 2011 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2011 року,

У березні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі дублікату трудової книжки з 5 лютого по 22 грудня 2010 року, з 1 січня 2011 року по день ухвалення рішення у справі, посилаючись на те, що з 1 червня 2005 року він працював директором інформаційного центру газети ПАТ "Комерсант-Україна", з якої 10 жовтня 2007 року був звільнений. При його звільненні відповідач не видав йому трудову книжку. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року, яке набрало законної сили, зобов’язано ПАТ "Комерсант-Україна" видати йому дублікат трудової книжки, але рішення суду відповідачем не виконано. У зв’язку із чим позивач просив суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та незаконну затримку видачі трудової книжки з 13 жовтня 2006 року по 17 квітня 2008 року у розмірі 190 тис. грн.; за затримку її дублікату з 20 лютого по 22 грудня 2010 року у розмірі 100 тис. грн.; з 1 січня по 1 квітня 2011 року – 30 тис. грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 8 квітня 2011 року провадження у справі в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки видачі трудової книжки з 13 жовтня 2006 року по 17 квітня 2008 року, з 5 лютого 2010 року по 22 грудня 2010 року закрито.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 8 квітня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2011 року рішення суду першої інстанції змінено: у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ "Комерсант-Україна" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та незаконної видачі дубліката трудової книжки з 1 січня 2011 року по день ухвалення рішення, а саме по 8 квітня 2011 року відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суди виходили з того, що діючим законодавством не передбачено стягнення заробітку за час затримки видачі дубліката трудової книжки, зобов’язання щодо якої у відповідача на час розгляду справи не наступили.

Проте з таким висновком судів повністю погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що з 1 червня 2005 року ОСОБА_3 працював директором інформаційного центру газети ПАТ "Комерсант-Україна" та 10 жовтня 2007 року був звільнений з товариства. При його звільненні відповідач не видав трудову книжку. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року, яке набрало законної сили, зобов’язано ПАТ "Комерсант-Україна" видати ОСОБА_3 дублікат його трудової книжки, у зв’язку із її втратою.

Відповідно до ч. 4 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки згідно зі ст. ст. 47, 48 КЗпП України т рудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 цього Кодексу, що також передбачено п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (z0110-93) , затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція), відтак, висновок суду про те, що трудове законодавство не передбачає можливості стягнення середнього заробітку за час затримки видачі дубліката трудової книжки не відповідає вимогам закону.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суди не встановили фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору; не визначились, які між сторонами виникли правовідносини та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не дали оцінки тій обставині, що дублікат трудової книжки видається в обов’язковому порядку у зв’язку з утратою його оригіналу і має силу самій трудовій книжці (п. 5 Інструкції (z0110-93) ); не врахували, що трудова книжка була утрачена (тобто не видана позивачу) відповідачем.

За таких обставин, рішення судів не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 8 квітня 2011 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.