Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В. О.,

суддів: Ізмайлової Т. Л., Кадєтової О. В.,

Мартинюка В. І., Остапчука Д.О.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Раско-Пласт" на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 17 травня 2011 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Раско-Пласт", Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", третя особа – ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

У травні 2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ТОВ "Раско-Пласт", ВАТ НАСК "Оранта" про відшкодування 99 447 грн. 16 коп. матеріальної шкоди, інфляційних втрат, штрафних санкцій та 5 000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок ДТП з вини ОСОБА_4, який керував належним ТОВ "Раско Пласт" автомобілем, було пошкоджено його автомобіль.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 17 травня 2011 року, позов ОСОБА_3 до ТОВ "Раско-Пласт" задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Раско-Пласт" на користь ОСОБА_3 99 447 грн. 16 коп. матеріальної шкоди, 5 000 грн. моральної шкоди, та 2 122 грн. 97 коп. судових витрат.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ВАТ НАСК "Оранта" відмовлено в повному обсязі.

У касаційній скарзі ТОВ "Раско-Пласт", посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково, а саме: стягнути з ТОВ "Раско-Пласт" на користь ОСОБА_3 34 109 грн. 60 коп. матеріальної шкоди; 1000 грн. витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи пропорційно сумі задоволених позовних вимог, в іншій частині позову – відмовити.

Зазначає, що суди, задовольняючи позов у повному обсязі, неправильно визначили розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_3, не врахувавши при цьому звичайний знос деталей пошкодженого автомобіля, не визначили подальшу долю пошкодженого автомобіля у разі відшкодування заподіяних збитків та не з’ясували, чи перебував ОСОБА_4, який знаходився за кермом автомобіля, у трудових відносинах з товариством.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що ДТП, у якій було пошкоджено автомобіль позивача, сталася з вини ОСОБА_4, який керував автомобілем, належним ТОВ "Раско Пласт", під час виконання трудових обов’язків.

Висновки суду про те, що саме з вини ОСОБА_4 сталася ДТП, у якій було пошкоджено автомобіль позивача, відповідають встановленим фактам.

Так, з матеріалів справи вбачається, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 02 лютого 2010 року ОСОБА_4 визнано винним у ДТП, яка сталась 05 вересня 2008 року, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль позивача "Додж" д.н.з. НОМЕР_1

Ці обставини ніким не оспорюються.

В той же час, висновки судів щодо розміру шкоди, інфляційних втрат, 3% річних та моральної шкоди, стягнення яких здійснено на користь позивача, не у повній мірі відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на законі.

Вирішуючи питання про розмір заподіяної позивачу шкоди, суд виходив з висновку спеціаліста товарознавця №9/13 від 10 вересня 2008 року, відповідно до якого на момент огляду пошкодженого транспортного засобу

вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує його ринкову вартість та становить 108 938 грн. 42 коп.

Відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземного транспорту, ТОВ "Раско – Пласт" застрахувало у ВАТ НАСК "Оранта" свою відповідальність за шкоду, заподіяну майну третьої особи, внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ – 21093-20 д.н. НОМЕР_2 у період з 03 червня 2008 року по 02 червня 2009 року.

З виписки по рахунку ОСОБА_3 у ПАТ "УкрСиббанк" вбачається, що 11 жовтня 2010 року ВАТ НАСК "Оранта" перерахувала страхове відшкодування на користь позивача у розмірі 35 000 грн., що відповідає повному ліміту страховика.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч.1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Як вбачається з висновку експерта товарознавця №9/13 від 10 вересня 2008 року загальна вартість ремонту пошкодженого автомобіля позивача без врахування зносу складає 122 298 грн. 04 коп., а з урахуванням зносу складає 69 109 грн. 60 коп.

Вирішуючи питання про відшкодування на користь позивача заподіяної шкоди без урахування зносу деталей, суд першої інстанції у порушення правил ст.ст. 212, 214 ЦПК України не звернув уваги на те, що ринкова вартість пошкодженого автомобіля на момент ДТП менша ніж розмір спричинених збитків, а залишкова вартість автомобіля після ДТП взагалі не визначена.

Більше того, суд першої інстанції не обговорив та не вирішив питання про можливість передачі пошкодженого транспортного засобу відповідачу за умови відшкодування ним заподіяної шкоди. З цього приводу у рішенні відсутні будь-які мотиви.

Крім того, вирішуючи питання про стягнення на користь позивача матеріальної шкоди з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції не врахував, що спірні правовідносини виникли внаслідок заподіяння шкоди, у зв’язку з чим приписи ст. 625 ЦК України на них не розповсюджуються.

Залишаючи без змін зазначене рішення суду, у порушення ст. 303 ЦПК України на вказане не звернув уваги і апеляційний суд.

Зазначені порушення процесуального закону унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та є у відповідності до ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування ухвалених у даній справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 335, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Раско-Пласт" задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 17 травня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.