Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого: Макарчука М.А.,

суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів майнової поруки та іпотеки, за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2010 року та на ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 10 травня 2011 року,-

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання недійсними договорів майнової поруки та іпотеки, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 липня 2008 року між відповідачем та її чоловіком ОСОБА_2 укладено договір відновлювальної кредитної лінії №11, за умовами якого останній отримав грошові кошти у розмірі 200 000 доларів США. З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов’язань 11 липня 2008 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір майнової поруки №1, а 14 липня 2008 року - іпотечний договір, відповідно до якого вона передала в іпотеку належне їй нерухоме майно – будинок з надвірними будівлями та спорудами і дві земельні ділянки загальною площею 0,29 га. Зазначала, що з 2005 року хворіє на психічне захворювання, загострення якого влітку 2008 року призвело до того, що на момент укладення спірних правочинів вона не могла у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 10 травня 2011 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір майнової поруки №1 від 11 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Тернопільського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України".

Визнано недійсним іпотечний договір від 14 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Тернопільського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України", посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №3425.

Не погодившись, ВАТ "Державний ощадний банк України" звернулося із касаційною скаргою, у якій ставить питання про скасування вказаних судових рішень, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи. Пленум Верховного Суду України в п.16 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року (v0009700-09) роз’яснив, що для визначення такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 ЦПК України зобов’язаний призначити судово-психіатричну експертизу. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач, укладаючи спірні договори, в силу притаманного їй хронічного психічного захворювання (хронічний маячний розлад) не у повній мірі усвідомлювала значення своїх дій, не могла керувати ними, а також не могла у повній мірі своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 421 від 01.07.2010 року ОСОБА_4 на момент укладення 11.07.2008 року договору майнової поруки №1 та 14.07.2008 року іпотечного договору страждала хронічним психічним захворюванням у вигляді хронічного маячного розладу. На момент укладення вказаних договорів не могла в повній мірі розуміти значення своїх дій і керувати ними. \а.с.36-37\

При цьому суди не врахували висловлений у висновку експертизи сумнів і те, що відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, та у зв’язку із цим не перевірили зазначених обставин.

Так, ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (v0008700-97) висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об’єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений неконкретний характер.

Згідно з ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. 338, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 10 травня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.