6-28620св11 Про звернення стягнення на заставлене майно - 07.12.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_5, про звернення стягнення на заставлене майно, за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" - ОСОБА_6 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 9 червня 2011 року,

У вересні 2010 року ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра", звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 9 червня 2011 року, в задоволенні позову ВАТ КБ "Надра" до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_5, про звернення стягнення на заставлене майно, відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ "Надра" - ОСОБА_6 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень, із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідно кредитного договору № 2/1/2007/840-К/866 від 14 грудня 2007 року, укладеного між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_5, останній отримав на споживчі цілі 190 000 доларів США під 14,4 % річних строком до 14 листопада 2012 року.

Повернення кредиту, нарахування та сплата відсотків за користування кредитом здійснюється відповідно до п. 4.1.1, 4.1.2.1 кредитного договору та графіку погашення, який є невід’ємною частиною кредитного договору.

В забезпечення виконання умов кредитного договору між ВАТ КБ "Надра" та ПП "Трансагросервіс" 14 грудня 2007 року укладено договір поруки, згідно якого підприємство зобов’язалось відповідати солідарно з позичальником за виконання кредитного договору.

Крім того, 21 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, згідно якого позичальник передав у заставу майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 80,5 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1 та належить майнову поручителю ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 11 листопада 2005 року № 428, посвідченого приватним нотаріусом міського нотаріального округу ОСОБА_7, заставною вартістю 176 750 грн.

Згідно заочного рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2009 року, яке залишене в силі апеляційною інстанцією, по цивільній справі за позовом ВАТ КБ "Надра" до ОСОБА_5, ПП "Трансагросервіс" про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ПП "Трансагросервіс" (як поручителя), на користь ВАТ КБ "Надра" борг по кредиту в розмірі 1 749 916 грн. та судові витрати, в задоволенні позову до ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень ст. 61 ЦПК України та з того, що заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2009 року, яке набрало законної сили, банку відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість вищевказаних підстав для відмови у задоволені позову, однак, погодився з висновком першої інстанції про відмову у позові.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області стягнута заборгованість за неналежне виконання боржником умов кредитного договору, то звернувшись з позовом про стягнення боргу за рахунок предмету іпотеки за невиконання вказаного договору, банк фактично просив здійснити стягнення в подвійному розмірі.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові, керувався також ч.3 ст. 39 Закону України "Про іпотеку": суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов’язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

В матеріалах справи наявні вимоги банку № 2318 від 9 серпня 2010 року, № 1739/1 від 29 серпня 2010 року (а.с. 22, 23, 24) на адресу іпотекодавця про усунення порушень по кредитному договору, однак, суди не з’ясували чи містили останні попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; чи взагалі банком направлялись вимоги іпотекодавцю, тоді як з’ясування цих обставини щодо дотримання іпотекодержателем процедури, передбаченої ст. 35 Закону України "Про іпотеку" має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволені позову на підставі ч.3 ст. 39 Закону України "Про іпотеку", суд апеляційної інстанції не врахував, що це положення є оціночним, у зв’язку з цим підлягає детальному мотивуванню. Однак, суд апеляційної інстанції обмежився лише посиланням на вказану статтю та не обґрунтував чи підпадають спірні правовідносини під зміст цього оціночного поняття та чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким врегульовано конкретні відносини.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що підрозділом примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Кіровоградській області 12 березня 2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ПП "Трансагросервіс" на користь ВАТ КБ "Надра" боргу по кредиту в розмірі 1 749 916 грн. 40 коп. та по 975 грн. судових витрат з кожного.

Однак, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України без з’ясування обставин щодо виконання чи не виконання рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2009 року на підставі виконавчого листа лише констатував факт що вказаним рішенням стягнута заборгованість.

Підсумовуючи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не виконавши всі вимоги цивільного судочинства, належно не обґрунтував рішення, та ухвалив його на основі не повно та не всебічно з’ясованих обставинах, не визначився із характером спірних правовідносин, та помилково прийшов до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

У той же час суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не з’ясував чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

При цьому, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін..

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну представника публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 9 червня 2011 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.