Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Макарчука М.А

Суддів: Маляренка А.В. Писаної Т.О.

Матвєєвої О.А. Леванчука А.О.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом представника Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Ексклюзив ГМБХ" про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за касаційною скаргою ОСОБА_7 в інтересах та за довіреністю ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 березня 2011 року,

Представник Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" ОСОБА_4 звернувся до місцевого суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 362 824,78 грн., що дорівнює 45778,26 доларів США. Вказав, що 19 грудня 2005 року між АБ "Банк регіонального розвитку" і ОСОБА_8 був укладений договір, згідно якого відповідачу банком було надано кредит в розмірі 39447 доларів США. Відповідно до п.п.1., 1.2. кредитного договору позичальник зобов’язався повернути банку кредит, нараховані відсотки згідно з графіком, щомісяця, у розмірі та у строки встановлені графіком. В забезпечення своєчасного виконання кредитного договору між банком і ОСОБА_6 19 грудня 2005 року був укладений договір поруки №027/ДП5441Ю, за яким відповідачка взяла на себе зобов’язання перед банком відповідати за зобов’язаннями ОСОБА_5 по умовах кредитного договору в повному обсязі.

Крім того 19 грудня 2005 року договір поруки на тих же умовах було укладено і між банком та ТОВ "ТПК "Ексклюзив ГМБХ".

З жовтня 2009 року відповідач ОСОБА_5 не повертає платежі з погашення суми кредиту, а з серпня 2009 року - й нараховані відсотки за користування кредитом. На вимоги банку від 19 листопада 2009 року від 11 травня 2010 року відповідачі по справі не відреагували. Станом на 21 травня 2010 р. загальна заборгованість за кредитом склала 45778,26 доларів США .

З цих підстав просив достроково стягнути кредит та інші передбачені договором кошти.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 березня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Ексклюзив ГМБХ" на користь Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" заборгованість за кредитним договором № 27/10-4931 від 19 грудня 2005 року в розмірі 362824 грн.78 коп., що за курсом НБУ станом на 21 травня 2010 року становить 45778,26 доларів США, судові витрати по справі в сумі 1820 грн., а всього 364644 гривні 78 копійок.

В касаційній скарзі ОСОБА_7 в інтересах та за довіреністю ОСОБА_5 просить рішення районного та ухвалу апеляційного судів скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на припинення кредитних зобов’язань шляхом подачі відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог за правилами ст. 601 ЦК України та на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Судами встановлено, не заперечується в касаційній скарзі і вбачається із матеріалів цивільної справи, що 19 грудня 2005 року між АБ "Банк регіонального розвитку" і ОСОБА_8 було укладено договір, згідно якого відповідачу банком було надано кредит в розмірі 39447 доларів США на умовах визначених угодою і який забезпечений договором поруки з ОСОБА_6

Судами також встановлено і не заперечується відповідачем, що станом на день звернення позивача до суду відповідач прострочив сплату кредиту та відсотків за користування кредитними коштами в загальному розмірі 362 824,78 грн., що становить 45778,26 доларів США.

Встановивши такі обставини, суди прийшли до правильного висновку про право банку достроково вимагати від боржника повернення всіх сум, належних з нього за кредитним договором від 19 грудня 2005 року і обґрунтовано задовольнив заявлені вимоги.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно із ст. 602 цього Кодексу не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до пункту 8 ст. 91 Закон України "Про банки та банківську діяльність" вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 92 цього ж Закону ліквідатор при прийнятті рішень про відчуження активів та/або зобов'язань банку зобов'язаний забезпечити пріоритетність захисту інтересів кредиторів банку відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 96 цього Закону.

Судами встановлено, що постановою правління Національного банку України № 713 від 2 грудня 2009 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку".

Із матеріалів цивільної справи, на які посилається відповідач у своїй скарзі, вбачається, що рішенням комісії з розгляду заяв кредиторів Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" кредиторські вимоги ТОВ "КОМФОРТБУДСЕРВІС" в обсязі 370163,83 грн. включені до реєстру кредиторів банку і віднесені до сьомої черги. 25 жовтня 2010 року між ТОВ "КОМФОРТБУДСЕРВІС" та ОСОБА_9 укладено договір відступлення права вимоги, за яким цедент - ТОВ "КОМФОРТБУДСЕРВІС" відступив, а цесіонарій – ОСОБА_5 набув право вимагати від банку повернення коштів в сумі 362 824,78 грн.

25 жовтня 2010 року ОСОБА_5 повідомив банк про набуті права та про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Встановивши факт набуття відповідачем права вимоги до позивача, в якого відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації, суди прийшли до правильного висновку про те, що відповідно до договору від 25 жовтня 2010 року ОСОБА_5 набув право на задоволення грошових вимог у сьому чергу, повернення коштів за якою станом на день подачі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог не настало.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду .

Судові рішення постановлені з додержанням норм процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах та за довіреністю ОСОБА_5 відхилити, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.