Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Хопти С.Ф.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Червинської М.Є., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: комунальне підприємство "Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації", Покровська селищна рада Дніпропетровської області, про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2011 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом. Посилався на те, що у період з 25 березня 1986 року до 7 травня 2003 року він перебував у шлюбі з відповідачкою. 15 квітня 1997 році подружжя придбало житловий будинок АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу будинку був оформлений на відповідачку. Відповідачка продала будинок ОСОБА_5 згідно з договором купівлі-продажу від 7 лютого 2004 року. Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2007 року договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнано недійсним. Просив визнати за ним право власності на Ѕ частину будинку.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2011 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на Ѕ частку будинку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що будинок придбаний сторонами під час перебування у шлюбі, а тому є об’єктом права сумісної власності подружжя.

Проте з таким висновком погодитись в повній мірі не можна.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 березня 1986 року, 7 травня 2003 року позивачу було видане свідоцтво про розірвання шлюбу.

15 квітня 1997 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу придбала спірний будинок.

7 лютого 2004 року відповідачка продала, а ОСОБА_5 придбав спірний будинок, у комунальному підприємстві "Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації" здійснена реєстрація прав власності на нерухоме майно за покупцем ОСОБА_5 (а. с. 68).

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2007 року був задоволений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання зазначеного договору купівлі-продажу недійсним, договір купівлі-продажу від 7 лютого 1997 року був визнаний недійсним (а. с. 8-9).

Вирішуючи спір щодо визнання права власності на частку в будинку, суд виходив з того, що оскільки сторони придбали будинок під час шлюбу, він належить їм на праві спільної сумісної власності, а укладений відповідачкою договір купівлі-продажу за рішенням суду визнаний недійсним. Проте поза увагою суду залишилось те, що при вирішенні спору про визнання договору купівлі-продажу недійсним наслідки недійсності правочину не застосовувались, спірний будинок на час вирішення спору в БТІ зареєстрований за ОСОБА_5

Згідно із ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.

При вирішенні спору щодо спірного будинку суд не притягнув до участі у справі ОСОБА_5, права та інтереси якого зачеплені вирішенням спору, оскільки право власності на будинок зареєстроване на його ім’я.

Ураховуючи, що суд не встановив фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.