Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі

головуючого Хопти С.Ф.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Червинської М.Є., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі – ВАТ "НАСК "Оранта"), третя особа: публічне акціонерне товариство "Мегабанк" (далі – ПАТ "Мегабанк"), про стягнення суми страхового відшкодування, за позовом ПАТ "Мегабанк" до ВАТ "НАСК "Оранта" про стягнення суми страхового відшкодування за касаційною скаргою ВАТ "НАСК "Оранта" на рішення апеляційного суду Херсонської області від 5 травня 2011 року,

У травні 2010 році ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 23 листопада 2007 року між ВАТ "НАСК "Оранта" та ним був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу, а саме автомобіля "Mitsubishi Outlander", номерний знак НОМЕР_1, з терміном дії по 23 листопада 2008 року, за яким вигодонабувачем є ПАТ "Мегабанк". 23 серпня 2008 року невідомими особами належний йому автомобіль викрадено та пошкоджено. У зв’язку із спричиненими матеріальними збитками він звернувся до страховика із заявою про настання страхового випадку. 18 березня 2009 року йому та вигодонабувачу за договором безпідставно відмовлено у визнанні зазначеної події страховою, як і у сплаті страхового відшкодування, з посиланням на те, що він, не маючи на те згоди страховика, надав письмову заяву до органів досудового слідства про небажання подальшого розслідування кримінальної справи, тим самим позбавив страховика права перевіряти інформацію та документи надані страхувальником. У зв’язку із чим на підставі ст. ст. 979, 988 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про страхування" просив суд стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування згідно договору страхування, укладеного між сторонами, та понесені судові витрати.

З такими ж вимогами, викладеними у позовній заяві, звернулося до суду і ПАТ "Мегабанк", в якій просило на підставі ст. 979 ЦПК України стягнути з ВАТ "НАСК "Оранта" на його користь страхове відшкодування по страховому випадку від 23 серпня 2008 року.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 17 грудня 2010 року у задоволенні позовів ОСОБА_3 та ПАТ "Мегабанк" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 5 травня 2011 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення, яким з відповідача на користь позивача стягнуто суму страхового відшкодування в розмірі 175 502 грн. 18 коп. В решті частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ВАТ "НАСК "Оранта", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скасовуючи рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що заява ОСОБА_3 про відсутність у нього бажання розслідування з приводу викрадення автомобіля не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, визначеного аварійним комісаром страховика, за мінусом франшизи, у сумі 175 502 грн. 18 коп., яка і підлягає стягненню на його користь.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до ПАТ "Мегабанк", апеляційний суд виходив із того, що товариство, як вигодонабувач, визнало рішення районного суду щодо нього та, відповідно до наданої апеляційному суду заяви, фактично не заперечувало про стягнення страхового відшкодування на користь ОСОБА_3

Проте повністю погодитись із такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

З матеріалів справи убачається, що 23 листопада 2007 року між ВАТ "НАСК "Оранта" та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування автомобіля "Mitsubishi Outlander", номерний знак НОМЕР_1, за яким страхувальником визначено вигодонабувач - ПАТ "Мегабанк". 23 серпня 2008 року вказаний автомобіль було викрадено та пошкоджено невідомими особами, у зв’язку із чим страхувальник зазнав матеріальних збитків.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (стархувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник (п. 17 ст. 9 Закону України "Про страхування").

Згідно із ч. 4 ст. 3 Закону України "Про страхування" страхувальники мають право при укладенні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначити фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання відшкодування.

Як убачається з пункту 2.13.3 Договору страхування, укладеного між ВАТ "НАСК "Оранта" та ОСОБА_3, якщо страхувальником призначений вигодонабувач, страховик сплачує страхове відшкодування вигодонабувачу. Інший порядок сплати страхового відшкодування визначається на підставі окремого листа вигодонабувача. ОСОБА_3 не надав суду такого окремого листа.

Разом із тим, апеляційний суд, ухвалюючи рішення, не врахував, що договір страхування укладено на користь ВАТ "Мегабанк", тобто на отримання страхового відшкодування від страховика відповідно до умов договору має право виключно вигодонабувач – ПАТ "Мегабанк", який і пред’явив позов про стягнення страхового відшкодування на свою користь; не навів належних доказів погодження з банком на стягнення коштів на користь ОСОБА_3, як-то вимагає п. 2.12.3 договору. Крім того, судом не наведені належні та допустимі докази на підтвердження розміру страхового відшкодування. Розмір визначений судом страхового відшкодування у сумі 175 502 грн. 18 коп. узагалі нічим не підтверджено. При цьому не спростовані доводи представника відповідача про отримання ОСОБА_3 частини суми, яка включена до страхового відшкодування.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України апеляційний суд не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, характер та суть заявлених позивачем вимог та які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; висновки суду не ґрунтуються на належних доказах.

За таких обставин, ухвалене у справі судове рішення не можна вважати законним й обґрунтованим, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 5 травня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.