Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем`яносова М.В., Касьяна О.П.,

Коротуна В.М., Попович О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності та поділ спільного сумісного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 8 червня 2011 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 22 липня 2011 року, -

У липні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який уточнив у судовому засіданні, і просив визнати на ним та відповідачкою ОСОБА_4 право власності по Ѕ частині будинковолодіння АДРЕСА_1, у порядку поділу майна подружжя.

8 червня 2011 року рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області позовні вимоги задоволені частково, виділено позивачу та визнано за ним право власності на веранду 1 площею 4,8 кв. м.;кухню 1-1 площею 6,2 кв. м.; кімнату 1-2 площею 11,8 кв. м.; кімнату 1-5 площею 14,2 кв. м.;1/2 частину хліва "Б"; погріб "Б1" і Ѕ частину вбиральні "В", на загальну суму 134 594 грн.

Виділено відповідачці та визнано за нею право власності на кімнату 1-3 площею 13,2 кв. м.; кімнату 1-4 площею 21,4 кв. м.; Ѕ хліва "Б"; прибудований хлів "Б1", Ѕ частину вбиральні "В", на загальну суму 115 972 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 9 311 грн. різниці у вартості ідеальної долі кожного із подружжя.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 252 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 699 грн. витрат по сплаті судового збору і 1 500 грн. витрат на проведення судово-технічної експертизи.

У задоволенні вимог щодо стягнення витрат за надання правової допомоги відмовлено.

22 липня 2011 року рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області рішення районного суду скасовано і ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу та рішення суду апеляційної інстанції і ухвалити нове, яким:

Рішення суду першої інстанції щодо поділу будинку залишити в силі і стягнути з відповідачки на його користь витрати за надання правової допомоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності з вимогами ст. 213, 214 ЦПК України судове рішення має бути законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог цивільного судочинства згідно з законом, на основі повного і всебічного з?ясування обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний будинок збудований сторонами під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі, тому він є їх спільною сумісною власністю і кожний із них має право на його Ѕ частину та взяв за основу варіант поділу будинку, що відповідає порядку користування, що склався між сторонами, задовольнив ці позовні вимоги.

Оскільки позивач не надав обґрунтування розміру витрат за надання правової допомоги, у задоволенні цих позовних вимог відмовив.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що у визначеному законом порядку право власності на будинок у сторін не виникло, тому підстав для його поділу немає.

З такими рішеннями погодитись не можна, оскільки вони ухвалені без повного та всебічного встановлення обставин справи та з порушенням вимог матеріального і процесуального права, оскільки.

З матеріалів справи видно, що з 3 липня 1976 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

У 1981 році відповідачка отримала в користування земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, та 24 липня цього року архітектором району затверджено план забудови і видано дозвіл на здійснення будівельних робіт.

Після завершення будівництва у 1988 році сторони постійно проживають у будинку, а 10 квітня 2009 року виготовлено технічний паспорт на нього.

У зв?язку з погіршенням стосунків, між сторонами склався відповідний порядок користування будинком, подружні стосунки вони припинили, а поділити будинок у добровільному порядку не можуть, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з висновками судової будівельно-технічної експертизи є технічна можливість поділу будинку по Ѕ його частині, зокрема, з урахуванням порядку користування, що склався між сторонами.

У відповідності з вимогами ст. 152 ЖК України переобладнання і перепланування житлового будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, проводиться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів.

Згідно листа Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України по об'єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будинку, що складається бюро технічної інвентарізації (до врегулювання цього питання законодавчими та нормативними актами).

Зробивши висновок про те, що будівництво спірного будинку завершено у 1988 році, суди належним чином не перевірили обставин введення його в експлуатацію та підстав неоформлення права власності, використання будинку сторонами, що має значення для вирішення спору.

Крім того, суд першої інстанції не врахував тих обставин, що будинок збудований для проживання однієї родини, не з?ясував та не перевірив, які роботи необхідно провести для облаштування двох відокремлених житлових приміщень, їх вартість, і не вирішив питання кому із подружжя потрібно їх виконати.

Також суд не врахував, що для проведення переобладнання будинку необхідно отримати на це згоду відповідних органів влади, не виконав вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України, не роз'яснив це позивачу та без відсутності дозволу ухвалив рішення про поділ будинку.

Суд апеляційної інстанції цих недоліків не усунув та не врахував, що будівництво будинку завершено у в період дії Цивільного кодексу (435-15) 1963 року, застосував норми Цивільного кодексу (435-15) 2004 року і зробив передчасний висновок про те, що він не підлягає поділу, відмовив у задоволенні позову.

Такі порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи і є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, як передбачено ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

За таких обставин, касаційну скаргу ОСОБА_3 потрібно задовольнити частково, рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 8 червня 2011 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 22 липня 2011 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 8 червня 2011 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 22 липня 2011 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.