Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т. Л., Мартинюка В. І.,

Мостової Г. І., Остапчука Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" про витребування із незаконного володіння земельної ділянки та скасування державної реєстрації, за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 липня 2011 року,

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ЗАТ "ПК"Поділля", яке в послідуючому було перейменовано на ПАТ "ПК "Поділля", про визнання договору оренди землі від 04 грудня 2004 року недійсним з моменту його укладення та скасування державної реєстрації.

В ході розгляду справи позивач змінив позовні вимоги і просив витребувати від відповідача належну йому земельну ділянку як таку, якою той користується без достатньої правової підстави, зобов’язати відділ Держкомзему у Крижопільському районі скасувати державну реєстрацію договору оренди від 09 лютого 2007 року за № 502, стягнути з ЗАТ "ПК"Поділля" на його користь судові витрати, а також 500 грн. витрат за надання правової допомоги.

Зазначив, що 04 грудня 2004 року уклав з відповідачем договір, за яким передав в оренду належну йому земельну ділянку площею 2.11 га. Однак, свою копію договору отримав лише у вересні 2010 року і виявив, що договір через недосягнення його сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі не є укладеним і права користування землею для відповідача не породжує.

рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 22 липня 2011 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Витребувано у ЗАТ "ПК "Поділля" з незаконного володіння земельну ділянку площею 2,11 га (державний акт ВН 302 № 5 від 20 квітня 2001 року), що належить ОСОБА_3

Зобов’язано Вінницьку регіональну філію ДП "Центр ДЗК" та відділ Держкомзему в Крижопільському районі Вінницької області скасувати державну реєстрацію договору оренди від 09 лютого 2007 року за № 502.

Відмовлено в задоволенні інших позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ ПК "Поділля", посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підписаний сторонами документ не містить необхідної інформації про об’єкт оренди як одну із істотних умов договору оренди землі, а тому такий договір не є укладений, не породжує для сторін прав та обов’язків. За таких обставин, право оренди на спірну земельну ділянку у відповідача не виникає, а земельна ділянка підлягає поверненню позивачу як безпідставно набуте майно на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 04 грудня 2004 року між ОСОБА_3 та ЗАТ "ПК "Поділля" укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець – ОСОБА_3 надає, а орендар – ЗАТ "ПК"Поділля" приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в с. Тернівка, Крижопільського району Вінницької області.

Пунктом 2 зазначеного договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,11 га ріллі.

У відповідності до п.п. 8, 9 вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5% від вартості земельної ділянки в грошовій або натуральній формі, що складає 412,55 грн., строк дії договору становить 10 років.

Договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель зроблено запис від 09 лютого 2007 року за № 502.

У якості додатку до договору додано копію державного акту на право приватної власності на землі, виданого ОСОБА_3, якому передано у приватну власність земельну ділянку, розташовану території Тернівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,11 га.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ст.ст. 13 – 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , в редакції, чинній на момент укладення вищенаведеного договору, договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державній реєстрації.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивача було спрямоване на укладання договорів оренди.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відсутність у договорі оренди схеми земельної ділянки, її кадастрового плану та акту визначення меж земельної ділянки в натурі, як однієї з істотних умов договору, є підставою для визнання такого договору неукладеним.

Однак, до договору оренди земельної ділянки додано копію державного акту, при складанні, видачі та реєстрації якого було вчинено відповідні план та схему земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів.

Наведене свідчить про те, що між позивачем та відповідачем при укладенні договору оренди землі погоджено усі істотні умови, у тому числі об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), що підтверджується п.п. 1, 2 договору оренди землі від 04 грудня 2004 року.

До того ж, у період з 2005 року по 2010 року позивачу нараховувалась та видавалась орендна плата, що, у свою чергу, свідчить про обізнаність ОСОБА_3 щодо існування орендних правовідносин між сторонами.

Статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України передбачені загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, відповідно до яких особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

При цьому, положення вказаних статей ЦК України (435-15) застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Приймаючи до уваги те, що докази, наявні в матеріалах справи, свідчать на користь виникнення у ПАТ "ПК"Поділля" права користування спірною земельною ділянкою на відповідній правовій підставі, то положення статей 1212, 1213 ЦК України у даному випадку застосуванню не підлягають.

Позовні вимоги про скасування державної реєстрації договору оренди не можуть бути заявлені до Вінницької регіональної філії державне підприємство "Центр ДЗК" та відділу Держкомзему в Крижопільському районі Вінницької області, оскільки вони є третіми особами у справі та не є відповідачами.

Згідно зі ст. 341 ЦПК України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Приймаючи до уваги, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні даного спору неправильно застосовані норми матеріального права то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" задовольнити.

рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 липня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" про витребування із незаконного володіння земельної ділянки та скасування державної реєстрації відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.