6-33261св11 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля та звернення стягнення на предмет застави - 30.11.2011 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, звернення стягнення на предмет застави, стягнення пені за прострочення виконання зобов’язань за кредитним договором, штрафних санкцій за порушення умов договору застави, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", третя особа ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, такий, що відбувся та визнання права власності, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 березня 2011 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2011 року,-

В листопаді 2010 року позивач ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свою вимогу тим, що 26.06.2007 року між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та відповідачкою ОСОБА_3 укладено кредитний договір №152-ФР, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 37000 доларів США на придбання автомобіля, з остаточним терміном повернення до 25.06.2010 року під 11 % річних. Крім цього, 26.06.2007 року між сторонами було укладено договір застави транспортних засобів №152-ФР, відповідно до умов якого ОСОБА_3, в якості забезпечення виконання нею зобов’язань за кредитним договором, передала у заставу банку автомобіль MERSEDES-BENZ S430, д.н.з. НОМЕР_1, колір чорний, 2000 року випуску.

У зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором, у останньої утворилася заборгованість, яка станом на 21.09.2010 року складає 146 504,88 гривень, а також 6207,60 гривень прострочених процентів за користування кредитом. Крім того, позивачем нараховано пеню за прострочення сплати кредиту та щомісячна комісійна винагорода в сумі 574 284, 49 гривень. В ході претензійної роботи Банку стало відомо, що ОСОБА_3 відчужила вказаний автомобіль ОСОБА_4, тому позивач також просив визнати договір купівлі-продажу автомобіля MERSEDES-BENZ S430 недійсним, оскільки він був укладений без згоди заставодержателя, а також в рахунок погашення заборгованості, звернути стягнення на зазначений автомобіль.

У січні 2011 року ОСОБА_4 звернувся з зустрічним позовом, в якому просив визнати його добросовісним набувачем та визнати за ним право власності на цей автомобіль, мотивуючи свою вимогу тим, що він на автомобільному ринку в м.Києві придбав цей автомобіль у ОСОБА_3, який був знятий з обліку для реалізації, за 15000 доларів США. Біржову угоду (договір купівлі-продажу) транспортного засобу було укладено 07.07.2009 року на Українській товарній біржі "Славута".

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 березня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано ОСОБА_4 добросовісним набувачем автомобіля MERSEDES-BENZ S430, д.н.з. НОМЕР_2. Визнано за ОСОБА_4 право власності на зазначений автомобіль.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2011 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені та штрафних санкцій скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" суму пені за прострочення виконання зобов’язання за кредитним договором в сумі 532 723,09 грн., штрафні санкції за порушення умов договору застави транспортного засобу в розмірі 46 040,13 грн. та судові витрати в розмірі 1820,00 грн.

В касаційній скарзі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" просить рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 березня 2011 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 26.06.2007 року між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та відповідачкою ОСОБА_3 укладено кредитний договір №152-ФР, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 37000 доларів США на придбання автомобіля, з остаточним терміном повернення до 25.06.2010 року під 11 % річних. Відповідно до договору застави транспортних засобів №152-ФР від 26.06.007 року ОСОБА_3, в якості забезпечення виконання нею зобов’язань за кредитним договором, передала у заставу банку автомобіль MERSEDES-BENZ S430, д.н.з. НОМЕР_1, колір чорний, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_3. 05.07.2007 року до Держаного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено інформацію про заборону відчуження зазначеного автомобіля (а.с.47).

У зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором, у останньої утворилася заборгованість, яка станом на 21.09.2010 року складає 18 499,96 доларів США, що по курсу НБУ станом на 21.09.2010 року складає 146 504,88 гривень, а також прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 784,78 долари США, що по курсу НБУ станом на 21.09.2010 року складає 6207,60 гривень. Відповідно до умов кредитного договору позивачем нараховано пеню за прострочення сплати кредиту та щомісячна комісійна винагорода в сумі 574 284, 49 гривень.

07.07.2009 року на Українській товарній біржі "Славута" у м.Нікополь, Дніпропетровської області між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено біржову угоду № 091674 купівлі-продажу автомобіля MERSEDES-BENZ S430, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_3, вартість якого 100 (сто) гривень.

При ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", суд першої інстанції, виходив з того, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 31 січня 2011 року у справі за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, вже стягнуто в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором №152-ФР від 26.06.2007 року, який є предметом розгляду в даній справі, тому підстав для задоволення позову немає. Крім того, посилаючись на ст. 388 ЦК України, зазначив, що правом витребування майна від добросовісного набувача наділений лише власник.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, зазначив, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, оскільки він придбав автомобіль у ОСОБА_3 в установленому законом порядку за оплатним договором, а тому він є дійсним і вказаний автомобіль не може бути витребуваний у ОСОБА_4 позивачем.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення пені та штрафних санкцій та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем ОСОБА_3 рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 31 січня 2011 року не виконано, тому позивач мав право нарахувати пеню, передбачену п.6.1. Кредитного договору, за неналежне виконання ОСОБА_3 його умов.

Проте, погодитися з висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Статтями 599- 601, 604- 609 ЦК України передбачені підстави припинення зобов’язання, зокрема на підставі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України, за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на вказані вимоги закону та зміст договору застави уваги не звернув. Апеляційний суд помилки суду першої інстанції не виправив та залишив рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 26.06.2009 року зняла вказаний транспортний засіб для реалізації. В подальшому вказаний автомобіль був відчужений ОСОБА_4 за біржовою угодою, не зважаючи на наявність обтяження в Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Таким чином, сам по собі факт реалізації предмета застави, в даному випадку на підставі біржової угоди, укладеної 07.07.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не припиняє зобов’язання боржника перед кредитором. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 23.09.2010 року автомобіль марки MERSEDES-BENZ S430, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_3 перебуває в заставі у позивача. Таким чином, ОСОБА_4 придбавши автомобіль, який був внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна як предмет застави, набув права власності на цей автомобіль з обтяженнями, а тому на автомобіль може бути звернено стягнення як на предмет застави згідно з договором застави транспортного засобу від 26.06.2010 року.

Відповідно до ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі наведеного, справа підлягає направленню на новий судовий розгляд з метою встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, застосування до правовідносин, що виникли між сторонами відповідних норм матеріального права та ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Керуючись ч.1 ст. 336, ч.2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 березня 2011 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 08 серпня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.