Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Колодійчука В.М., Фаловської І.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів і відшкодування шкоди за касаційною скаргою приватного підприємця ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2010 року,

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до приватного підприємця (далі – ПП) ОСОБА_2, посилаючись на те, що 17 липня 2008 року, 22 серпня 2008 року, 25 вересня 2008 року, 23 жовтня 2008 року та 19 березня 2009 року за відповідними договорами купівлі-продажу придбав у відповідача тротуарну плитку, сходи, бордюри та ливневі стоки для особистих потреб. У квітні 2009 року він виявив, що придбана ним продукція містить приховані недоліки якості, не відповідає державним стандартам, а відповідач на його претензії про заміну неякісної продукції не реагував. На підставі Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) позивач просив зобов’язати відповідача замінити всю неякісну продукцію, а також стягнути з нього 78 926 грн. збитків, що були ним сплачені за демонтаж неякісної продукції та укладку нової плитки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2010 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов’язано ПП ОСОБА_2 здійснити заміну тротуарної плитки. Стягнуто з ПП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 78 926 грн. збитків; розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі представник ПП ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач передав позивачу продукцію неналежної якості, що підтверджено експертизою, тому на підставі ст. ст. 4, 8 Закону України "Про захист прав споживачів" він зобов’язаний замінити товар і відшкодувати витрати на перекладку тротуарної плитки.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 17 липня 2008 року, 22 серпня 2008 року, 25 вересня 2008 року, 23 жовтня 2008 року та 19 березня 2009 року за кількома договорами купівлі-продажу ОСОБА_1 купив у компанії "Брук дизайн" в особі ПП ОСОБА_2 тротуарну плитку, сходи, бордюри та ливневі стоки для особистих потреб. У квітні 2009 року позивач виявив, що придбана ним продукція містить приховані недоліки якості, не відповідає державним стандартам і оскільки відповідач на його претензії про заміну неякісної продукції не реагував, позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право пред’явити одну з вимог, передбачених ч. 1 цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену ч. 1 цієї статті.

У ч. 1 ст. 8 вказаного Закону України передбачено право споживача на відшкодування витрат на усунення недоліків товару, а також вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Отже, суд не звернув увагу на те, що позивач пред’явив дві вимоги одночасно, що не передбачено законом і у порушення вимог ст. ст. 130, 212- 214 ЦПК України не уточнив позовних вимог.

Судом установлено, що, придбавши у ПП ОСОБА_2 тротуарну плитку, позивач своїми силами її установив, і лише після укладки плитки виявилися недоліки, що встановлені експертизою.

Зобов’язуючи ПП ОСОБА_2 замінити товар та відшкодувати збитки, у порушення вимог ст. 214 ЦПК України суд не звернув уваги на те, що згідно зі ст. 707 ЦК України така заміна можлива, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості. Суд не з’ясував, чи не втрачений товарний вид, споживчі властивості плитки після укладки в грунт.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.