Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.

суддів Євтушенко О.І., Євграфової Є.П.

Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Ватутінської міської ради Черкаської області про визнання права власності на самочинне будівництво,

за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на рішення Ватутінського міського суду від 15 жовтня 2010 року та на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2011 року,

В жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Ватутінської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво.

Посилалася на те, що на підставі договору дарування нежилих будівель від 17 жовтня 2006 року, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 18 жовтня 2006 року за № 657332 вона є власником нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Будівлі розташовані на земельній ділянці площею 9680 кв.м., яка надана в оренду приватному підприємству "Древекс" Ватутінською міською радою відповідно до договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2009 року.

З метою необхідності термінового покращення умов виробництва та якості продукції позивачка самочинно, без належного попереднього оформлення документації в 2009 році побудувала на відведеній підприємству, засновником якого є вона, декілька капітальних споруд, а саме: котельню, лісопильний цех та гаражи на 3 бокси.

Відповідно до висновку начальника відділу містобудування, архітектури та земельних відносин виконкому Ватутінської міської ради від 11 жовтня 2010 року згідно з генеральним планом міста затвердженим в 1994 році "Червона" лінія по вул. Транспортна в м. Ватутіне проходить на відстані 5.50 м від лінії огорожі вглиб комплексу нежитлових будівель та споруд на самочинне будівництво не впливає, порушення будівельних та санітарних норм та правил в самочинному будівництві по відношенню до інших будівель та споруд не виявлено, в тому числі до будівель та споруд на інших суміжних ділянках. Протипожежні норми ДБН 360-92 також не порушені.

рішенням Ватутінського міського суду від 15 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, а саме: котельню "Е-1" розміром 9.95 м на 12.00 м вартістю 42234,10 гривень, лісопильний цех "Ж-1" розміром 11.90 м на 12.30 м вартістю 53532,45 гривень на 3 бокси "З-1" розміром 9.30 м на 18.20 м вартістю 57644, 45 гривень, загальною вартістю 153411,000 гривень.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2011 року рішення Ватутінського міського суду від 15 жовтня 2010 року залишено без змін.

У поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційній скарзі заступник прокурора Черкаської області просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити в справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що згідно договору дарування нежилих будівель від 17 жовтня 2006 року позивачка є власником нежитлових будівель, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Будівлі розташовані на земельній ділянці площею 9680 кв.м., що надана в оренду ПП "Древекс" Ватутінською міською радою до договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2009 року.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що позивачка ОСОБА_3 на підставі договору дарування нежилих будівель від 17.10.2006 року зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 18.10.2006 року за № 657332 є власником нежитлових будівель, що знаходяться адресою: АДРЕСА_1. Будівлі розташовані на земельній ділянці площею 9680 кв.м., що надана в оренду ПП "Древекс" Ватутінською міською радою відповідно до договору оренди земельної ділянки від 24 лютого 2009 року.

З метою необхідності термінового покращення умов виробництва та якості продукції позивачка самочинно, без належного попереднього оформлення документації в 2009 році побудувала на відведеній підприємству, засновником якого є вона, декілька капітальних споруд, а саме: котельню, лісопильний цех та гаража на 3 бокси.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій" забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств.

Згідно зі ст. 376 Цивільного кодексу України самочинним будівництвом визнається будівля або споруда, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу на будівництво чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до норми частини другої ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.

З положення, передбаченого частиною третьою ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випаду, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку, розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкта.

Судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки тому факту, що ОСОБА_3 здійснила самочинне будівництво в 2009 році, а земельна ділянка надана в оренду не їй, а ПП "Древекс" згідно договору оренди землі від 24 лютого 2009 року.

Суд першої та апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернули, не застосували норми матеріального права в повній мірі, зокрема ЦК України (435-15) , порушили норми ЦПК України (1618-15) , а тому постановили неправомірні рішення, які підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення й ухвалити нове рішення або змінити рішення. Якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З урахуванням наведеного, рішення Ватутінського міського суду від 15 жовтня 2010 року та ухвала апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2011 року, підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_3 до Ватутінської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво.

Керуючись п.5. ч.1. ст. 336, ст.ст. 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити.

рішення Ватутінського міського суду від 15 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2011 року скасувати, постановити по справі нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до Ватутінської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.