Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.

суддів Євтушенко О.І., Євграфової Є.П.

Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 11 серпня 2011 року,

У березні 2011 року позивачка ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності за ОСОБА_4 на спадкове майно після смерті його дідуся ОСОБА_6, що становить 1/8 частину будинковолодіння АДРЕСА_1.

Посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько її сина ОСОБА_4 - ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід неповнолітнього – батько ОСОБА_7 – ОСОБА_6 На момент смерті ОСОБА_6 мав нерухомість у вигляді частини будинковолодіння АДРЕСА_1, а тому на вказане майно відкрилася спадщина. В зв'язку з тим, що на момент смерті діда неповнолітнього спадкоємця його батько вже помер, ОСОБА_4 має право на спадкування тієї частини у спадковому майні, яку б успадкував його батько, ОСОБА_7, за правом представлення.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 травня 2011 року позовні вимоги задоволено, визнано за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно після смерті його дідуся, ОСОБА_6, що становить 1/8 частину будинковолодіння АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 11 серпня 2011 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 травня 2011 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено

У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, заявлені в інтересах неповнолітнього сина – ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що він, як син померлого ОСОБА_7, набув повноваження на спадкування майна дідуся – ОСОБА_6 за правом представлення, оскільки на момент смерті останнього його батько помер.

Скасовуючи рішення першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що трирічний строк, визначений ст. 257 ЦПК України, на звернення позивача до суду закінчився 11 грудня 2010 року, а ОСОБА_3 звернулася з відповідним позовом до суду лише 3 березня 2011 року, тому право ОСОБА_4 судовому захисту не підлягає через сплив строку позовної давності.

З висновками апеляційного суду погодитись не можна з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_7, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до його народження ІНФОРМАЦІЯ_3. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь ОСОБА_4 і батько ОСОБА_7 – ОСОБА_6, в зв’язку з чим відкрилась спадщина.

Спірні правовідносини виникли зі спадкування майна ОСОБА_4 за правом представлення.

Згідно ч. 1 ст. 1266 ЦК України - внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті діда є безперечним, оскільки він є неповнолітнім, за правилами ч. 4 ст. 1268 ЦК України, за умовами якої малолітня, неповнолітня особа вважається такою, що прийняла спадщину, тому що його матір не відмовилася від прийняття спадщини відповідно до вимог ст. 1273 ЦК України.

В той же час, свідоцтва про право на спадщину за законом на належне спадкодавцю майно він не одержував, оскільки ОСОБА_3 як законний представник малолітнього спадкоємця з таким питанням до нотаріуса не зверталася.

10 грудня 2007 року Другою Рівненською державною нотаріальною конторою таке свідоцтво про право на 1\4 частку житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 було видано відповідачу, яка є дочкою спадкодавця ОСОБА_6 і є спадкоємцем першої черги нарівні з ОСОБА_4.

Свідоцтво про право на спадщину на майно померлого ОСОБА_6, було видано державною нотаріальною конторою 10 грудня 2007 року, а тому саме з цієї дати слід обраховувати термін, коли позивач повинен був дізнатися про порушення свого права та звернутися до суду за захистом порушеного права неповнолітнього сина. При цьому судом безпідставно застосовано норми ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 212- 214, 316 ЦПК України не врахована та обставина, що порушення строків позовної давності відбулося, у зв'язку із тим, що спадкоємцем та особою, чиї права та інтереси порушено, є неповнолітня особа.

Відповідно ч. 4 ст. 261 Цивільного кодексу України - у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

Положення даної статті є додатковою гарантією охорони прав неповнолітніх дітей, в тому числі якщо вони є спадкоємцями.

Отже, строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом для сторони ще не розпочався, оскільки на момент розгляду справи спадкоємець, ОСОБА_4 є неповнолітнім.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про існування порушення права власності неповнолітньої особи на спадкове майно, проте прийняв рішення не враховуючи положення ч. 4 ст. 261 Цивільного кодексу України. Крім того відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Разом з тим, така заява відповідачки по справі в матеріалах справи відсутня, яка мала бути ним подана до ухвалення рішення, а тому апеляційний суд при розгляді справи допустив порушення норм матеріального права.

Судом апеляційної інстанції також допущена неповнота, не витребувана спадкова справа із нотаріальної контори, не перевірено чи зверталась з відповідними заявами представник неповнолітнього позивача до нотаріуса ( про прийняття спадщини чи відмова від прийняття спадщини).

Оскільки апеляційним судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав ч.2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 11 серпня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.