Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Колодійчука В.М., Фаловської І.М., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Агрофірма "Перше травня", ОСОБА_4 про розірвання договору оренди, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 липня 2011 року,

У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки площею 5,2209 га розташованої на території Привільнянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

23 вересня 2005 року року між ним та відповідачем приватним підприємством "Агрофірма "Перше травня" в особі директора ОСОБА_4, укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 5 років.

За умовами цього договору орендна плата повинна сплачуватися йому орендарем кожного року до 1 березня наступного року у натуральній, грошовій та відробітковій формах.

Позивач вказував, що спірний договір був укладений з відповідачем 23 вересня 2005 року, а зареєстрований тільки 3 червня 2008 року, що суттєво порушує його право, так як він свого волевиявлення на це не давав, на продовження дії договору не згоден.

Вважаючи, що відповідач не виконав у повному обсязі своє зобов’язання зі сплати орендної плати, зокрема за 2009-2010 р.р., яка складала 3000 грн., і тільки коли він звернувся до суду з позовом, напередодні слухання справи, виплатив йому заборгованість по орендній платі, позивач просив розірвати вказаний договір оренди; стягнути з відповідача на його користь 1700 грн. моральної шкоди.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 травня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Розірвано договір оренди землі, укладений 23 вересня 2005 року між ОСОБА_3 та приватним підприємством "Агрофірма "Перше травня" в особі директора ОСОБА_4, зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ЦДЗК 3 червня 2008 року № 040826000140. Стягнуто з приватним підприємством "Агрофірма "Перше травня на користь ОСОБА_3 340 грн. витрат на юридичну допомогу, 37 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 26 липня 2011 року рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 травня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на його необґрунтованість та допущені при розгляді справи порушення норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки, апеляційний суд виходив із того, що за змістом ст.ст. 24, 32 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону за умовами договору та посилаючись на п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, зазначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою являється систематична несплата орендної плати. Встановлені обставини (затримка на 9 місяців у виплаті орендної плати за один рік) не говорять про системність невиконання зобов’язань орендарем умов спірного договору.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Так, ч. 1 ст. 24 указаного Закону передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Таким чином, зазначене право орендодавця кореспондується обов’язку орендаря щодо своєчасного внесення орендної плати.

Крім того, обов’язок орендаря своєчасно вносити орендну плату передбачений і п. 11 укладеного 23 вересня 2005 року між сторонами договору оренди земельної ділянки (а.с. 45).

Суд першої інстанції встановив, що відповідач належним чином не виконував умови договору у зв’язку з чим виникла заборгованість за 2009 р. та 2010 р. в сумі 3000 грн., які позивач отримав після звернення до суду та вказав, що орендна плата повинна бути виплачена орендарем в сумі 1050 грн. до 1 березня 2009 року, що свідчить про невиконання умов договору оренди.

Відповідно до п. "д" ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно із частиною 5 статті 17 Закону України "Про плату за землю", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками – протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.

Таким чином, має місце порушення користувачем земельної ділянки зобов’язання щодо сплати орендної плати.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема розірвання договору.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи і скасовано апеляційним судом помилково.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, п. 4 ч. 1 ст. 344 Цивільно-процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 липня 2011 року скасувати, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 травня 2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.