Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Журавель В.І., Євграфової Є.П.,

Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "БМ Банк" в особі відділення № 3 АТ "БМ Банк" м. Донецька до ОСОБА_3, третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю "Алес", про стягнення заборгованості за договором кредиту, штрафних санкцій, стягнення заборгованості шляхом звернення на предмет застави за договором застави, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "БМ Банк" на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2011 року,

У лютому 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 15 серпня 2008 року між ПАТ "БМ Банк" та ТОВ "Алес" був укладений кредитний договір № 2008-13/003/DC-КЛ у вигляді відновлювальної кредитної лінії на споживчі потреби терміном до 13 серпня 2010 року, згідно з яким ТОВ "Алес" отримав від банку 150 тис. грн. і повинен був їх повернути протягом дії договору, з виплатою 20% річних за користування кредитом зі щомісячною сплатою кредиту та відсотків.

У забезпечення виконання зазначеного договору 15 серпня 2008 року між ПАТ "БМ Банк" та відповідачем був укладений договір поруки № 2008-13/003/DC-КЛ-3, відповідно до якого відповідач взяла не себе зобов’язання про відповідальність за всіма боргами ТОВ "Алес", директором якого вона є. Крім того, 15 серпня 2008 року між ПАТ "БМ Банк" та відповідачем був укладений договір застави № 2008-13/003/DC-КЛ-2, за яким відповідач зобов’язався передати позивачу заставлене майно у разі порушення вимог кредитного договору ТОВ "Алес", а саме: діссольвер для виробництва акрилової фарби на 1 000 л з комплектом обладнання, 2006 року виробництва, що належить відповідачу на праві власності.

Оскільки ТОВ "Алес" несвоєчасно сплачувало борг за кредитом та відсотками за користування кредитом, утворилась заборгованість, що станом на 2 лютого 2011 року складає 167 230 грн. 38 коп.

Просив стягнути всю заборгованість та штрафні санкції у розмірі 16 723 грн. 03 коп. з відповідача як поручителя за договором поруки, звернути стягнення на заставлене відповідачем за договором застави майно, а також встановити тимчасову заборону на видачу відповідачу паспорта для виїзду за кордон та тимчасову заборону на виїзд за кордон.

У заяві про зміну предмету позову, поданої 15 квітня 2011 року в частині вимог про звернення стягнення на заставлене майно, просив звернути таке стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 167 230 грн. 38 коп.

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2011 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "БМ Банк" 185 773 грн. 41 коп. заборгованості за кредитним договором від 15 серпня 2008 року, укладеним між ПАТ "БМ Банк" та ТОВ "Алес" та за договором поруки від 15 серпня 2008 року шляхом звернення на предмет застави – діссольвер для виробництва акрилової фарби на 1 000 л з комплектом обладнання, який належить на праві власності ОСОБА_3

У поданій касаційній скарзі ПАТ "БМ Банк" просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвалені в справі судові рішення не відповідають.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 31 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач – пред’явити зустрічний позов.

Як вбачається з матеріалів справи на вирішення суду був переданий позов, в якому позивач просив: 1) стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 167 230 грн. 38 коп. та штрафні санкції в розмірі 16 723 грн. 03 коп. з відповідача як поручителя за договором поруки від 15 серпня 2008 року відповідно до ст. 554 ЦК України; 2) стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 167 230 грн. 38 коп. шляхом звернення стягнення на заставлене за договором застави майно відповідно до ст. ст. 19, 20 Закону України "Про заставу"; 3) встановити тимчасову заборону на видачу відповідачу паспорта для виїзду за кордон та тимчасову заборону на її виїзд за кордон відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України".

Судом встановлено, що згідно з кредитним договором № 2008-13/003/DC-КЛ від 15 серпня 2008 року ТОВ "Алес" отримало від банку 150 тис. грн. у вигляді відновлювальної кредитної лінії на споживчі потреби терміном до 13 серпня 2010 року, із виплатою 20% річних за користування кредитом зі щомісячною сплатою кредиту та відсотків.

Відповідно до договору поруки № 2008-13/003/DC-КЛ-3 від 15 серпня 2008 року відповідач взяла не себе зобов’язання про відповідальність за всіма боргами ТОВ "Алес", директором якого вона є. Згідно з п. 3.3 зазначеного договору поруки за несвоєчасну сплату ТОВ "Алес" платежів за кредитним договором відповідач повинна сплатити штраф в розмірі 10% від суми несплачених платежів, що становить 16 723 грн. 03 коп. й на підставі ст. 554 ЦК України несе солідарну відповідальність з ТОВ "Алес" за кредитним договором.

Відповідно до договору застави за № 2008-13/003/DC-КЛ-2 від 15 серпня 2008 року відповідач взяв на себе зобов’язання передати позивачу заставлене майно у разі порушення вимог кредитного договору ТОВ "Алес", а саме: діссольвер для виробництва акрилової фарби на 1 000 л з комплектом обладнання, 2006 року виробництва, що належить відповідачу на праві власності.

Отже, кредитний договір мав подвійне забезпечення у вигляді окремо укладених договорів поруки та застави, а позивач просив вирішити питання про стягнення заборгованості з відповідача відповідно до кожного забезпечувального договору окремо.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що ТОВ "Алес" має заборгованість за вказаним вище кредитним договором станом на 2 лютого 2011 року в розмірі 167 230 грн. 38 коп., а відповідач цю заборгованість повинен сплатити як солідарний боржник в силу положень ч.1 ст. 543 ЦК України.

Разом з тим, зазначивши в мотивувальній частині про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення 167 230 грн. 38 коп. боргу та 16 723 грн. 03 коп. штрафних санкцій за договором поруки та окремо вимог про звернення стягнення на предмети застави за договором застави, суд ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_3 185 773 грн. 41 коп. шляхом звернення на предмет застави за договором, тобто ухвалив рішення за позовною вимогою, що позивачем не заявлялася.

Позовні вимоги про тимчасову заборону на видачу відповідачці паспорта для виїзду за кордон та тимчасову заборону на її виїзд за кордон судом не вирішені.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм процесуального права уваги не звернув та помилково залишив рішення суду без змін.

Оскільки допущені судами порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "БМ Банк" в особі відділення № 3 АТ "БМ Банк" м. Донецька задовольнити частково.

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.