6-35578св11 Про визнання заповіту недійсним та встановлення факту родинних відносин - 30.11.2011 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним та встановлення факту родинних відносин за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Донецької області від 1 вересня 2011 року,

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його тітка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті залишилась спадщина: двокімнатна квартира АДРЕСА_1. Спадкоємцями за законом є позивач і його рідний брат ОСОБА_5, інших спадкоємців попередніх черг за законом не має. Після звернення до нотаріальної контори позивачу стало відомо, що ОСОБА_6 заповіла квартиру відповідачці, яка не є родичкою ОСОБА_6 ОСОБА_6 страждала на психічне захворювання, поводилася неадекватно, не усвідомлювала значення своїх дій. Посилаючись на вказані обставини та на те, що в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян допущена помилка, позивач просив встановити факт родинних відносин між ним і спадкодавцем ОСОБА_6 та визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 4 березня 2011 року позов задоволено.

Визнано заповіт від 16 квітня 2009 року, укладений від імені ОСОБА_6 та зареєстрований у Першій державній нотаріальній конторі м. Краматорська за № 2-2432, недійсним.

Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_6

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 350 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати, пов’язані з проведенням посмертної судово-психіатричної експертизи у розмірі 2 961 грн.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 1 вересня 2011 року рішення міського суду скасовано у частині визнання заповіту від 16 квітня 2009 року, укладеного від імені ОСОБА_6, зареєстрованого у Першій державній нотаріальній конторі м. Краматорська за № 2-2432 та у частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судового збору у сумі 120 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., витрат, пов’язаних з проведенням посмертної судово-психіатричної експертизи у розмірі 2 961 грн.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту від 16 квітня 2009 року, укладеного від імені ОСОБА_6, зареєстрованого у Першій державній нотаріальній конторі м. Краматорська за № 2-2432.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3,просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині визнання заповіту недійсним, апеляційний суд виходив із того, що за положеннями ст. ст. 225, 1254 ЦК України, якщо новий заповіт було складено дієздатною фізичною особою у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, у випадку визнання його недійсним відновлюється чинність попереднього заповіту. Позивачем не ставилися вимоги про визнання недійсним попередніх заповітів, тому його права не порушуються заповітом від 16 квітня 2009 року.

З цим висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такий не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Ухвалене у справі рішення апеляційного суду цим вимогам закону не відповідає.

Судами встановлено, що 16 квітня 2009 року ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 згідно із заповітом, посвідченим державним нотаріусом Першої Краматорської державної нотаріальної контори, зареєстрованим у реєстрі № 2-2432.

З витягу зі Спадкового реєстру вбачається, що ОСОБА_6 при житті склала декілька заповітів, якими заповідала своє майно різним особам, а саме: 28 травня 1973 року, 28 березня 1995 року, 06 лютого 2008 року, 13 серпня 2008 року.

Всі заповіти були скасовані внаслідок укладення наступних заповітів, а заповіт від 13 серпня 2008 року - останнім заповітом, посвідченим 16 квітня 2009 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.

До Першої краматорської державної нотаріальної контори надійшли: заява про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від ОСОБА_4, заява про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від племінника ОСОБА_3 та заява племінниці ОСОБА_7.

Згідно з актом посмертної судово-психіатричної експертизи № 3 від 04 лютого 2011 року ОСОБА_6 у період складання заповітів з 01 січня 2008 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними у зв’язку з тим, що вона з 2004 року страждала хронічним психічним захворюванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені норми матеріального права та не врахував, що позивач після смерті ОСОБА_6 подав заяву про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Особи, на користь яких були складені попередні заповіти, не прийняли спадщину після померлої.

Таким чином, відповідно до вказаних норм закону, позивач як спадкоємець відповідно до ст. 1266 ЦК України міг отримати право на спадщину за законом лише в разі визнання недійсним заповіту, складеного на користь ОСОБА_4, посвідченого Першою державною нотаріальною конторою м. Краматорська 16 квітня 2009 року за № 2-2432.

Та обставина, що внаслідок скасування цього заповіту відновлюється чинність попереднього заповіту від 13 серпня 2008 року на користь ОСОБА_8, посвідченого нотаріусом Першої Краматорської державної нотаріальної контори, за реєстровим № 1-8051, не позбавляє ОСОБА_3 права на позов, оскільки ОСОБА_8 спадщину після померлої ОСОБА_6 не прийняла, питання про визнання недійсним заповіту, складеного на ОСОБА_4, не порушувала.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про те, що права ОСОБА_3 як спадкоємця за законом не порушуються внаслідок укладення заповіту на користь ОСОБА_4, є необґрунтованим.

Ухваливши рішення про відмову у визнанні заповіту недійсним, суд апеляційної інстанції фактично позбавив позивача реалізації його права на спадщину за законом.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, неправильно застосувавши норму матеріального права, помилково частково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст . 339 ЦПК України (1618-15) , встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 339, 343, 345 ЦПК України, судова колегія

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 1 вересня 2011 року скасувати, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 4 березня 2011 року залишити в силі.