Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Журавель В.І., Євграфової Є.П.,

Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г., -

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсним договору поруки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 5 вересня 2011 року,

У грудні 2009 року ЗАТ "Альфа-Банк" звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитом в сумі 809 252,58 швейцарських франків, що за курсом НБУ становить 6 474 055 грн. 44 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 61 890,64 швейцарських франків, що за курсом НБУ становить 495 127 грн. 78 коп.; заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 112 075,94 швейцарських франків, що за курсом НБУ становить 896 612 грн. 34 коп.; заборгованість за пенею за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 3 702,82 швейцарських франків, що за курсом НБУ становить 29 622 грн. 72 коп.; витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що сума заборгованості, яка є предметом стягнення, виникла з договору поруки від 26 липня 2007 року № 318-П/07, укладеного між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_3 За умовами договору (п. 2.1) ОСОБА_3 виступає поручителем за виконання зобов’язань ТОВ "Агропрайм" за договором про відкриття кредитної лінії від 26 липня 2007 року № 232-МВ/07, укладеним між ТОВ "Агропрайм" та ЗАТ "Альфа-Банк". У порушення умов кредитного договору ТОВ "Агропрайм" своїх зобов’язань не виконало.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2010 року справу передано до Автозаводського районного суду м. Кременчука.

12 жовтня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука із зустрічним позовом до ПАТ "Альфа-Банк" про визнання недійсним договору поруки від 26 липня 2007 року № 318-П/07, укладеного між ним та ЗАТ "Альфа-Банк", мотивуючи тим, що договір поруки був укладений під впливом обману поручителя.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 5 вересня 2011 року, в позові ПАТ "Альфа-Банк" відмовлено. Позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір поруки від 26 липня 2007 року № 318-П/07, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ "Альфа-Банк".

У касаційній скарзі ПАТ "Альфа-Банк", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені в справі рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ПАТ "Альфа-Банк" та відмову в задоволенні позову ОСОБА_3

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 липня 2007 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Агропрайм" був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 232-МВ/07 (далі – кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкривав позичальнику мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію із строком дії до 19 липня 2010 року з лімітом кредитної лінії в сумі, еквівалентній 1 900 000 швейцарським франкам, із сплатою процентів за користування частиною кредиту, наданою у гривні в розмірі 16,62% річних, наданою в доларах США –13,34% річних, наданою у євро –12,55% річних, наданою у швейцарських франках – 11% річних.

Згідно з п. 4.2 кредитного договору банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше двох днів з дня її укладення.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 9 листопада 2007 року) належне виконання позичальником зобов’язань за цим договором забезпечується: а) неустойкою (пенею, штрафом), що передбачені цим договором; б) заставою майнових прав на поставку обладнання за: контрактом купівлі-продажу № 061/07 від 20 червня 2007 року, договорами купівлі-продажу № 00218 від 22 червня 2007 року, № 00246 від 27 червня 2007 року, № 159/07 від 24 травня 2007 року, б/н від 12 травня 2007 року, договором поставки сільськогосподарської техніки на умовах 100% передплати № 29-04/031К від 27 квітня 2007 року, договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки на умовах 100% передплати № 11.06.07Б від 11 червня 2007 року, укладеними між позичальником та PENOGRAIN KFT, ТОВ "Агротехсоюз", ТОВ "Агроальянс", ТОВ "Техноторг-Дон", ЗАТ компанією "Райз", на загальну суму 1 737 673,86 швейцарських франків; в) порукою ОСОБА_3 на повну суму зобов’язань позичальника та на строк дії цього договору; г) порукою "Leamar Anstalt" на повну суму зобов’язань позичальника та на строк дії цього договору, при цьому договір поруки з "Leamar Anstalt" повинен бути укладений в строк не пізніше одного місяця з дати надання кредиту згідно із цим договором.

26 липня 2007 року в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ОСОБА_3 та ЗАТ "Альфа-Банк" був укладений договір поруки № 318-П/07 (далі – договір поруки), відповідно до п. 2.1 якого поручитель поручається за виконання ТОВ "Агропрайм" обов’язків, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підстав нього в майбутньому. Згідно з п. 3.1 договору поруки ТОВ "Агропрайм" та ОСОБА_3 відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

31 липня 2007 року ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Агропрайм" уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою визначили розмір траншу у сумі 1 000 000 швейцарських франків та узгодили щомісячний графік його повернення (30 серпня 2008 року-19 липня 2010 року). Сума траншу в гривневому еквіваленті 4 196 505 грн. була перерахована банком позичальнику згідно з меморіальним ордером від 31 липня 2007 року № 411306.

16 серпня 2007 року ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Агропрайм" уклали додаткову угоду № 2 до кредитного договору, якою визначили розмір траншу у сумі 145 935 швейцарських франків та узгодили щомісячний графік його повернення (30 серпня 2008 року-19 липня 2010 року). Сума траншу в гривневому еквіваленті 606 005 грн. 74 коп. була перерахована банком позичальнику згідно з меморіальним ордером від 17 серпня 2007 року № 4282.

29 серпня 2007 року ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Агропрайм" уклали додаткову угоду № 3 до кредитного договору, якою визначили розмір траншу у сумі 194 900 швейцарських франків та узгодили щомісячний графік його повернення (30 серпня 2008 року-19 липня 2010 року). Сума траншу в гривневому еквіваленті 821 747 грн. 71 коп. була перерахована банком позичальнику згідно з меморіальним ордером від 29 серпня 2007 року № 11048.

1 жовтня 2007 року ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Агропрайм" уклали додаткову угоду № 4 до кредитного договору, якою визначили розмір траншу у сумі 150 000 швейцарських франків та узгодили щомісячний графік його повернення (30 серпня 2008 року-19 липня 2010 року). Сума траншу в гривневому еквіваленті 646 984 грн. 65 коп. була перерахована банком позичальнику згідно з меморіальним ордером від 1 жовтня 2007 року № 18132.

12 жовтня 2007 року ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Агропрайм" уклали додаткову угоду № 5 до кредитного договору, якою визначили розмір траншу у сумі 108 000 швейцарських франків та узгодили щомісячний графік його повернення (30 серпня 2008 року-19 липня 2010 року). Сума траншу в гривневому еквіваленті 462 806 грн. 14 коп. була перерахована банком позичальнику згідно з меморіальним ордером від 12 жовтня 2007 року № 15359.

У зв’язку з невиконанням ТОВ "Агропрайм" зобов’язань за кредитним договором ЗАТ "Альфа-Банк" направило на адресу боржника та поручителя ОСОБА_3 вимогу від 6 березня 2009 року № 252-12-5678-01 про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором, а саме: повернення банку заборгованості за кредитом в сумі 47 603,08 швейцарських франків та дострокове повернення кредиту на загальну суму 856 855,66 швейцарських франків.

У подальшому ЗАТ "Альфа-Банк звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Агропрайм" про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 232-МВ/07. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23 червня 2009 року в справі № 6/68-09-1980 позов ЗАТ "Альфа-Банк" задоволено та стягнуто з ТОВ "Агропрайм" 809 252,58 швейцарських франків заборгованості за кредитом, 7 738,15 швейцарських франків заборгованості за процентами за користування кредитом, 5 321,11 швейцарських франків заборгованості за пенею за несвоєчасне повернення кредиту та судові витрати.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Предметом спору за первісним позовом є заборгованість, що виникла внаслідок неналежного виконання ТОВ "Агропрайм" зобов’язань за кредитним договором та ОСОБА_3 за договором поруки від 26 липня 2007 року.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 як з поручителя ТОВ "Агропрайм", суд виходив із того, що право вимоги до ОСОБА_3 як до одного із солідарних боржників, на виконання зобов’язань, що виникли з кредитного договору, є зловживання ПАТ "Альфа-Банк" своїми цивільними правами і не підлягає судовому захисту, оскільки ПАТ"Альфа-Банк" реалізувало право вимоги дострокового повернення кредиту шляхом подання позовної заяви до ТОВ "Агропрайм" про стягнення заборгованості за кредитним договором. За висновком суду ПАТ "Альфа-Банк" не довів належними та допустимими доказами того факту, що розгляду позову до ОСОБА_3 передувала відсутність повного або часткового виконання ТОВ "Агропрайм" зобов’язань, що виникли з кредитного договору, право вимоги за яким реалізоване.

З такими висновками не можна погодитись оскільки, згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов’язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов’язку кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов’язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред’явивши вимогу до одного із солідарних боржників, який не задовольнив цю вимогу, кредитор має право пред’явити вимогу до іншого солідарного боржника.

На наведені положення закону суд належної уваги не звернув, не врахував, що наявність рішення господарського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором із боржника – юридичної особи не є перешкодою для пред’явлення окремого позову до поручителя – фізичної особи та дійшов помилкового висновку, що вимоги до ОСОБА_3 як до одного із солідарних боржників є зловживанням ПАТ "Альфа-Банк" своїми цивільними правами, які як наслідок не підлягають судовому захисту.

Зазначаючи, що ПАТ "Альфа-Банк" не довів належними та допустимими доказами того факту, що розгляду позову до ОСОБА_3 передувала відсутність повного або часткового виконання ТОВ "Агропрайм" зобов’язань, що виникли з кредитного договору, суд не врахував, що в межах вирішення спору про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі з поручителя, обов’язок доведення належного виконання кредитних зобов’язань та повернення коштів покладається саме на відповідача (боржника) та (або) поручителя. Кредитор зі свого боку має довести належне виконання зобов’язань з надання таких коштів.

Предметом спору за зустрічним позовом є визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 ЦК України договору поруки № 318-П/07, укладеного 26 липня 2007 року.

Задовольняючи зустрічний позов, суд виходив із доведеності наявності у ПАТ "Альфа-Банк" умислу на укладення оспорюваного договору поруки та введення ОСОБА_3 в оману шляхом замовчування обставини некредитоспроможності позичальника. За висновком суду така обставина є істотною, оскільки за умови обізнаності ОСОБА_3 з обставиною некредитоспроможності ТОВ "Агропрайм" (тобто нездатністю повернути кредитні кошти) вказана особа не уклала б договір поруки.

Також суд вважав доведеним введення під час укладення договору поруки з ПАТ "Альфа-банк" ОСОБА_3 в оману щодо природи правочину, дійсного стану речей, обсягу прав та обов’язків останнього з метою спонукання до укладання даного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов’язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) ).

Відповідно п. 2.1 оспорюваного договору поруки поручитель поручився за виконання боржником обов’язків, що виникли на підставі основного договору (договір про відкриття кредитної лінії) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Визначаючи обставиною, що не відповідала дійсності, некредитоспроможність позичальника ТОВ "Агропрайм", суд не врахував, що договір поруки укладено на умовах обізнаності поручителя з умовами основного договору та обов’язками боржника за ним (п. 5.1).

Оскільки за умовами розділу 3 кредитного договору саме позичальник гарантував ПАТ "Альфа-Банк" відсутність будь-яких обставин, що обмежують останнього в укладенні та виконанні цього договору, висновки суду щодо наявності умислу на введення ОСОБА_3 в оману відповідачем ПАТ "Альфа-Банк" є передчасними.

Дійшовши висновку про наявність обману ОСОБА_3 з боку ПАТ "Альфа-Банк" внаслідок замовчування обставин некредитоспроможності позичальника, суд не врахував того, що обман може стосуватись тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов’язків сторін, властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначення. Між тим, до якої з перелічених обставин належить обставина щодо обману ОСОБА_3 суд не зазначив.

Отже, в порушення вимог ст. ст. 58, 59, 212- 214 ЦПК України суди доводів сторін як на підтвердження, так і на заперечення вимог належним чином не перевірили; не врахували, що рішення господарського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором із боржника – юридичної особи не є перешкодою для пред’явлення окремого позову до поручителя –фізичної особи; не з’ясували чи є некредитоспроможність позичальника обставиною, що має істотне значення в розумінні ч. 1 ст. 229 ЦК України при укладанні договору поруки між сторонами у справі.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 5 вересня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.