Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Великокопанської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05 липня 2011 року та на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 21 вересня 2011 року,-

У березні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, Великокопанської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, про визнання заповіту недійсним та його скасування.

Вимоги за позовом обґрунтовувала тим, що в липні 2009 року вона отримала копію позовної заяви ОСОБА_7 про визнання права власності за заповітом на житловий будинок з надвірними спорудами, в якій він посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їх мати – ОСОБА_9, яка 11 січня 1992 року залишила заповіт відповідно до якого ОСОБА_7 вона заповіла жилий будинок по АДРЕСА_1, а позивачці заповіла літню кухню, гараж та машину "Москвич -412" і все домашнє майно. Даний заповіт позивачка просить визнати недійсним та скасувати, посилаючись на те, що він був посвідчений заступником голови Великокопанської сільської ради Рацин М.С., яка не була наділена повноваженнями вчиняти нотаріальні дії. Крім того, позивачка стверджувала, що про наявність заповіту від11 січня 1992 року дізналася тільки 08 липня 2009 року із вищевказаної позовної заяви ОСОБА_7, а тому до суду звернулась в межах трирічного строку позовної давності.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05 липня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 21 вересня 2011 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано заповіт, складений від імені ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_6, посвідчений 11 січня 1992 року заступником голови Великокопанської сільської ради Виноградівського району, Рацин М.С. за реєстром № 3, недійсним та скасовано його.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання недійсним заповіту та його скасування, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що спірний заповіт складений з порушенням вимог ст. 541 ЦК України (1963 року) та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів.

Однак, з такими висновками судів погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 541 ЦК України (в редакції 1963 року) заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5 (яка діяла на момент посвідчення спірного заповіту), у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, посвідчують заповіти.

Нотаріальні дії у виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих вчиняють голова, заступник голови або секретар виконавчого комітету, на яких за рішенням виконавчого комітету, відповідної Ради депутатів трудящих покладено вчинення нотаріальних дій.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_9, яка 11 січня 1992 року залишила заповіт, складений та посвідчений заступником голови Великокопанської сільської ради Рацин М.С.

Рішенням шостої сесії двадцять першого скликання Великокопанівської сільської ради народних депутатів Виноградівського району від 12 квітня 1991 року "Про обрання секретаря виконкому і члена виконкому" обрано секретарем виконавчого комітету депутата ОСОБА_10.

В порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме, посилання відповідача на те, що позивачкою пропущено строк позовної давності для звернення до суду, хоча позивачка знала про існування заповіту, оскільки відразу після смерті матері як вона, так і відповідач вступили у володіння (управління) належним їм спадковим майном, а також не звернув уваги на докази, а саме: довідку В. Копанської сільської ради від 07 листопада 2010 року, відповідно до якої Рацин М.С. працювала на посаді секретаря виконкому сільської ради з серпня 1978 року по 29 жовтня 2010 року та відповідно здійснювала нотаріальні дії по В. Копанській сільській раді.

Крім того, при винесенні оскаржуваного рішення суду, суд першої інстанції послався на норми матеріального права, зокрема ст. ст. 3, 7 Закону України "Про нотаріат", прийнятий 02 березня 1993 року, п. 2 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України", затвердженої наказом МУЮ № 22/5 від 25 серпня 1994 року (z0256-94) , які на момент посвідчення заповіту не діяли та не могли бути застосовані до спірних правовідносин.

Апеляційний суд на наведене та порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону, що є безумовною підставою для скасування судового рішення, уваги не звернув, в порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги.

Враховуючи вищезазначене, в порушення норм процесуального закону, суди дійшли помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним та його скасування, у зв’язку з чим ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч.2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 21 вересня 2011 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.