Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання нечинним Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (484-19) ,

5 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати нечинним Закон України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (484-19) .

Вивчивши зміст позовної заяви, матеріали долучені до неї, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі у зв'язку з тим, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ та поняття справи адміністративної юрисдикції визначається пунктом 1 частини першої статті 3, статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Відповідно до положень зазначених норм, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Виходячи зі змісту норм КАС України (2747-15) , необхідною ознакою для розгляду справи за правилами адміністративного судочинства є здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме: коли хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. При цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

При прийнятті законів Верховна Рада України здійснює процедуру законодавчого процесу, а не управлінські функції.

Як зазначено у частині першій статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) або якщо була порушена встановлена Конституцією України (254к/96-ВР) процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Виходячи з вище викладеного, та з урахуванням того, що позивач оскаржує порядок прийняття закону Верховною Радою України, просить скасувати цей закон, то такий спір не належить до юрисдикції адміністративних судів

На виконання частини 6 статті 109 КАС України, роз'яснити ОСОБА_1, що розгляд такої категорії справ віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

На підставі наведеного, керуючись частиною першою статті 2, пунктом 1 частини першої статті 3, частиною першою статті 17, пунктом 1 частини першої статті 109 та статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суддя

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом визнання нечинним Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (484-19) у зв'язку з тим, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Роз'яснити ОСОБА_1, що розгляд даної категорії справ віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, встановленому статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.