Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т. Л., Мартинюка В. І.,

Мостової Г. І., Остапчука Д.О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 16 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ частки у спільній частковій власності в натурі, вселення та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про виділ частки у спільній частковій власності в натурі, вселення та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Посилалась на те, що вона з відповідачкою не можуть в добровільному порядку дійти згоди щодо користування житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та земельними ділянками, на яких вони знаходяться.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Виділено ОСОБА_3 у власність житловий будинок АДРЕСА_2.

Виділено ОСОБА_4 в спільній частковій власності - житловий будинок АДРЕСА_1.

Визнано право власності за ОСОБА_3 на ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_2.

Визнано право власності за ОСОБА_4 на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Скасовано попередню державну реєстрацію права власності сторін на частки у спільному майні.

Зобов’язано ОП ЗМБТІ зареєструвати право власності за ОСОБА_3 на житловий будинок в цілому за адресою: АДРЕСА_2; за ОСОБА_4 зареєструвати право власності на житловий будинок в цілому за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 141 766 грн. 75 коп.

Вселено ОСОБА_3 у житловий будинок АДРЕСА_2.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 16 серпня 2011 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи в задоволенні її позову, апеляційний суд неправильно визначився з характером спірних правовідносин, не дав належної оцінки доказам та ухвалив помилкове рішення про відмову у позові.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 в рівних частках.

Крім того, у спільній частковій власності вони мають і житловий будинок АДРЕСА_2. При цьому, позивачка є власницею ј, а відповідачка ѕ частин вказаного будинку.

Спірні будівлі не є єдиним житловим масивом чи комплексом, вони розташовані на окремих земельних ділянках, мають окремі поштові адреси.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивачка, посилаючись на те, що вона не може з відповідачкою дійти згоди про порядок користування належними їм частками у спірних будинках, просила виділити належну їй частку у натурі, шляхом визнання за нею права власності на частку відповідачки у житловому будинку по АДРЕСА_2 та передачі відповідачці належної їй частку у житловому будинку по АДРЕСА_1, скасувавши попередню державну реєстрацію права власності.

Задовольняючи позов та вирішуючи спір у визначений позивачкою спосіб, суд першої інстанції виходив з висновку експерта від 11 квітня 2011 року про можливість виділу належної позивачці частки в обох будинках, шляхом виділу їй одного будинку, а іншого відповідачці.

В той же час, відповідно до ст. 364 ЦК України, на яку як на правову підставу для вирішення спору послалась позивачка, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, а якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За змістом зазначеного Закону співвласник має право тільки на виділ в натурі належної йому частки у спільній частковій власності.

Таке свідчить про те, що спосіб вирішення спору визначений позивачкою та прийнятий судом першої інстанції суперечить правилам ст. 364 ЦК України.

Суд першої інстанції у порушення ст. 11 ЦПК України, вийшов за межі позовних вимог, змінив правову підставу, предмет позову та по суті вирішив питання про припинення права позивачки на частку в одному будинку, а відповідачки в іншому будинку та відповідно визнав за кожною з них право на ці частки, хоч позов з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України про таке, не заявлявся.

Скасовуючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції, правильно вказуючи на вказані недоліки та відмовляючи у задоволенні позову повністю, не звернув уваги на те, що позивачка як співвласниця спірних будинків, поряд з іншим просила про вселення її у ці будинки.

Від цих вимог вона не відмовлялась і судом будь-які судові рішення з цього приводу не ухвалювались.

В той же час, відмовляючи позивачці у позові повністю, у тому числі і у вселенні, суд апеляційної інстанції у порушення правил ст. 316 ЦПК України з цього приводу ніяких мотивів у рішенні не навів.

З огляду на те, що позивачка по суті порушувала питання про фактичне припинення її права власності та права власності відповідачки на відповідні частки у спірних будинках, про визнання права на ці частки та про виділ кожному з них окремого будинку у порядку поділу спільного майна, суду першої інстанції у відповідності до положень ст. 214 та ч.4 ст. 10 ЦПК України необхідно було визначитись з характером спірних правовідносин та правовою нормою яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, роз’яснити позивачці її право на уточнення позовних вимог, зміну підстав та предмету позову, подачу з цього приводу відповідних доказів та вирішити спір по суті.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції не були виконані.

Зазначені порушення процесуального закону унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та є у відповідності до ч.3 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування ухвалених у даній справі судових рішень та передачі справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 335, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2011 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 16 серпня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.