Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5, про повернення грошових коштів з вкладу універсального (поточного конвертаційного) та за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання договору на вклад нікчемним за касаційною скаргою Недаєвої Катерини Іванівни, яка діє в інтересах публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", на рішення апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня 2010 року,

У травні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом. Посилалась на те, що 19 лютого 2009 року в Миргородському відділенні Полтавської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен банк Аваль" в кабінеті начальника даного відділення ОСОБА_5 між нею та банком було укладено договір № 20/02-02/09 на вклад універсальний (поточний конвертаційний), за яким ОСОБА_5 в цей же день, у присутності чоловіка ОСОБА_7, передано кошти в сумі 17 241 доларів США. У подальшому 23 лютого 2009 року її чоловік вніс по цьому ж договору на її рахунок додатково 8 758 доларів США. Про отримання коштів ОСОБА_5 видано прибуткові валютні ордери від 19 та 23 лютого 2009 року. Підписи в графі "вказану суму здав" в прибуткових ордерах поставлені не нею, а її чоловіком ОСОБА_7

У березні 2009 року позивач звернулась до відповідача з письмовою заявою про дострокове розірвання договору та повернення внеску, в чому їй було відмовлено. Просила стягнути з відповідача на її користь кошти по договору універсальному (поточному конвертаційному) в сумі 26 000 доларів США, відсотки по даному договору в сумі 1 274,88 доларів США та пеню 46 962,8 грн.

У вересні 2009 року ВАТ "Райффайзен банк Аваль" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, після зміни предмету якого просили визнати договір на вклад нікчемним.

Товариство посилалось на те, що при укладанні договору не додержано письмової форми договору, зазначений в договорі рахунок не відкривався, грошові кошти до каси банку не надходили, прибуткові валютні ордери не видавалися, що підтверджується актом контрольно–ревізійного відділу в

м. Миргороді та Миргородському районі від 02 березня 2009 року.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 березня 2010 року до участі у справі за позовом ОСОБА_3 залучено в якості третьої особи ОСОБА_5

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 березня 2010 року позов ОСОБА_3 та позов ВАТ "Райффайзен банк Аваль" об’єднані в одне провадження.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 серпня 2010 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3

Позов ПАТ "Райффайзен банк Аваль" задоволено.

Рішеннями встановлено, що договір № 20/02-02/09 на вклад універсальний (поточний конвертаційний) від 19 лютого 2009 року між ВАТ "Райффайзен банк Аваль" та ОСОБА_3 є нікчемним договором.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня 2010 року рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 серпня 2010 року скасовано.

Постановлено нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Стягнуто з ПАТ "Райффайзен банк Аваль" на користь ОСОБА_3 26 000 доларів США – суму основного боргу по договору, відсотки у розмірі – 1 274,88 доларів США та пеню в розмірі 46 962, 8 грн., 1 700 грн. на повернення сплаченого судового збору та 250 грн. витрат на оплату інформаційно–технічного забезпечення.

У задоволенні позову ПАТ "Райффайзен банк Аваль" відмовлено.

В касаційній скарзі Недаєва К.І., діючи в інтересах публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", посилаючись на порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня 2010 року та залишити в силі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 серпня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або(та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими. Суд касаційної інстанції не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольняючи позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", виходив з того, що при укладенні договору № 20/02-02/09 на вклад універсальний (поточний конвертаційний) від 19 лютого 2009 року сторонами не дотримано встановленої письмової форми договору, тому такий договір є нікчемним і юридичних наслідків для сторін не створює.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1059 ЦК України письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 лютого 2009 року між ОСОБА_3 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі ОСОБА_5 - начальника Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції, укладено договір на вклад універсальний з виплатою відсотків за користування вкладом в розмірі 20 процентів.

Відповідно до прибуткового валютного ордеру № 3 від 19 лютого 2009 року банку за вказанимим договором передані грошові кошти в розмірі 17 241, 38 доларів США, за прибутковим валютним ордером № 2 від 23 лютого 2009 року – 8 758, 62 доларів США.

24 березня 2009 року ОСОБА_3 звернулася до Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк "Аваль" із заявою про дострокове повернення вкладу, однак 16 квітня 2009 року отримала лист про відмову у виплаті коштів, з посиланням на те, що спірний договір не зареєстрований та не зберігається в банку, і кошти до банківської установи не надходили. ОСОБА_5 уклала даний договір з перевищенням своїх службових обов'язків, у зв'язку з чим банк звернувся до правоохоронних органів для проведення перевірки стосовно неправомірних дій ОСОБА_5

Відповідно до п. 3.1. Положення про порядок укладення, обліку, зберігання договорів з банківської та господарської діяльності, затвердженого Постановою Правління ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"

№ П-79/2 від 27 червня 2008 року, у діяльності банку повинні складатися та використовуватися типові договори. Згідно п. 3.2. вказаного Положення, зміни до договорів, щодо яких встановлена типова форма, можуть вноситись виключно за погодженням юридичною службою та іншими компетентними структурними підрозділами Банку у порядку, передбаченому цим Положенням.

Договір на вклад універсальний (поточний конвертаційний) складений за формою, яка не відповідає типовим формам договорів про вклад, що були затверджені Постановою Правління АППБ "Аваль" № П-78/8 від 3 листопада 2004 року і були чинними у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" станом на 19 лютого 2009 року.

Крім того, надані позивачем прибуткові касові ордери № 2 та № 3 на суму 17 241,38 доларів США і 8 758,62 доларів США не є належними доказами, які підтверджують розміщення коштів на рахунку банку.

Відповідно до п. 3 глави 2 розділу III інструкції про касові операції у банках України приймання готівки іноземної валюти від клієнтів здійснюється за такими прибутковими касовими документами: за заявою на переказ готівки – від фізичних осіб – на поточні, вкладні (депозитні) рахунки та переказу без відкриття рахунку. Вищевказана заява ОСОБА_3 не оформлялася.

Пункт 8 глави 2 розділу III вищевказаної Інструкції передбачає, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Пунктом 5.1 договору на вклад універсальний (поточний конвертаційний) передбачено вступ договору в силу з моменту зарахування суми грошових коштів на рахунок вкладника.

У ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відсутні будь-які дані щодо укладення вищевказаного договору депозитного вкладу, відкриття по ньому рахунку у банку та внесення до каси банку грошових коштів на виконання його умов, що підтверджується актом позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" за період 01.01.2003 року по 16.03.2009 року.

Таким чином, встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції норми процесуального права не порушив, вірно застосував правові норми та ухвалив рішення, що відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам, і таке рішення скасовано апеляційним судом помилково.

Крім того, відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи правильність та законність рішення суду першої інстанції, вийшов за межі заявлених позивачем вимог та доводів апеляційної скарги, стягнувши з відповідача на користь позивачки суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, тому рішення суду апеляційної інстанції на підставі ст. 339 ЦПК України слід скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Недаєвої Катерини Іванівни, яка діє в інтересах Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", задовольнити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня 2010 року скасувати.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 серпня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.