Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем’яносова М.В., Коротуна В.М.,

Касьяна О.П., Попович О.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа – Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2010 року,

У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 29 січня 2010 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис, яким на підставі договору позики від 04 грудня 2008 року, укладеного між сторонами, запропоновано стягнути з неї на користь відповідачки 1 350 000 грн.

ОСОБА_3 вказуючи на те, що значна частина грошового зобов’язання за договором позики від 04 грудня 2008 року на час його вчинення була нею виконана. Також документи, які були надані відповідачем нотаріусу не підтверджували безспірність заборгованості та прострочення виконання зобов’язання просила її позовні вимоги задовольнити.

14 липня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська задовольнив клопотання представника відповідача ОСОБА_6 та залучив до участі у справі як третю особу Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (а.с.53).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Виконавчий напис від 29 січня 2010 року за реєстровим № 317, вчинений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 на договорі позики від 04 грудня 2008 року щодо стягнення з ОСОБА_3 суми в розмірі 1 350 000 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню та скасовано.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2010 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2010 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не є способом захисту порушеного права, оскільки між сторонами в інших цивільних справах вирішуються спори щодо стягнення та перерахунку сум за договором позики.

Проте, з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Установлено, що 04 грудня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, за умовами якого передбачалося отримання позивачкою суми у розмірі 1 350 000 грн. на строк до 01 вересня 2009 року зі сплатою за користування позикою 40 500 грн. на місяць (а.с. 7).

05 жовтня 2009 року ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_5 із заявою в якій просила передати ОСОБА_3 заяву про необхідність здійснити погашення заборгованості за вказаним договором позики в розмірі 200 195 доларів США ( а.с. 8).

29 січня 2010 року нотаріусом вчинено виконавчий напис, яким на підставі договору позики від 04 грудня 2008 року запропоновано стягнути з позивачки на користь ОСОБА_4 1 350 000 грн. ( а.с. 9).

У провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за вказаним договором позики ( а.с. 64-65).

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про визнання вказаного вище договору позики недійсним ( а.с. 67-69).

Згідно ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Частиною 2 п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (z0283-04) , затвердженої наказом МЮ України 5 березня 2004 року № 20/5, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документами передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) .

Згідно п. 1 цього Переліку (1172-99-п) , до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів входять нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або переведення майна, а також право звернення стягнення на майно.

Отже, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції прийшов до обґрунтовано висновку, що спори з приводу розміру стягнення та одночасно з приводу дійсності грошової вимоги розглядаються судами. Сума заборгованості не є безспірною.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2010 року підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2010 року.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2010 року скасувати, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.