Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л.,

Мартинюка В.І.,

Мостової Г.І.,

Остапчука Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2011 року,

У березні 2007 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, який мотивований тим, що 28 липня 2005 року на 23 сесії ІV скликання Зарічанської сільської ради було винесено рішення про утворення під’їзду до належної їй частини житлового будинку, розташованого на земельній ділянці по вул. Лісова, 45 в с. Зарічани за рахунок земель загального користування, якими відповідач незаконно користується. Відповідач не виконує вказане рішення сесії Зарічанської сільської ради, оскаржував його до суду, але рішення було прийняте не на його користь. У 2005 році ОСОБА_5 самоправно перекрив проїзд на територію її приватної власності – земельної ділянки та житлового будинку, що створює їй перешкоди у здійсненні нею проїзду до належної їй частини житлового будинку з метою завезення предметів побуту, будівельних матеріалів для ремонту будинку, а також обробітку належної їй земельної ділянки.

Позивачка неодноразово уточнювала позовні вимоги та остаточно просила зобов’язати ОСОБА_5 усунути перешкоди, які він створив на проїзді загального користування, а саме: знести тимчасовий навіс для автомобіля; зняти сітку, якою перекрито в’їзд до помешкання позивачки; зняти ворота із загального під’їзду (провулку загального користування).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2011 року, позов ОСОБА_4 задоволено повністю. Зобов’язано ОСОБА_5 усунути перешкоди, які він створив на проїзді загального користування, а саме: знести тимчасовий навіс для автомобіля; зняти сітку, якою перекритий виїзд до помешкання ОСОБА_4; зняти ворота з загального під’їзду (провулку загального користування). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, із ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову відмовити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Згідно ст. 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування

Судами встановлено, що відповідачем порушено вимоги п. б ч. 1 ст. 211 Земельного Кодексу України, якою передбачено, що громадяни несуть цивільну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок, та внаслідок чого на підставі ст. 391 Цивільного Кодексу України, правомірно вважали, що ця обставина є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись п.1.1. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.