Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем`яносова М.В., Касьяна О.П.,

Коротуна В.М., Попович О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину гаражу, усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні квартирою, вселенні, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності подружжя, та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2011 року,

У січні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням змінених позовних вимог просила визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та Ѕ частину гаража АДРЕСА_2 усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні квартирою, зобов`язати відповідача не чинити їй перешкод у здійсненні права власності, вселити її разом з дітьми у спірну квартиру.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, під час якого у 2003 році за спільні кошти придбали спірну квартиру, тому вона належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідач перешкоджає у користуванні квартирою, звернулась до суду з цим позовом.

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив виділити ОСОБА_3 в натурі гараж і зобов`язати її виплатити йому грошову компенсацію за Ѕ частину його вартості.

ОСОБА_5 - мати відповідача також звернулася до суду із позовом, у якому з урахуванням змінених позовних вимог просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 10 жовтня 2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в частині покупця, і визнати за нею право власності.

23 грудня 2010 року рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2011 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири та гаража, стягнуто з відповідача на її користь 1548 грн. 36 коп. витрат за проведення будівельно-технічної експертизи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено, виділено у власність позивачки гараж та стягнуто з неї 5881 грн. 50 коп. вартості його Ѕ частини.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 210 грн. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 51 грн. 00 коп. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та 7 грн. 81 коп. судового збору на користь держави.

У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 та відмову у задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції, та залишаючи його без змін, апеляційний суд, виходили з того, що.

З 31 серпня 2001 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого придбали у свою власність квартиру АДРЕСА_1 яка зареєстрована на відповідача.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У спірній квартирі були зареєстровані сторони та проживали у ній разом з дітьми – дочкою ОСОБА_8 та сином ОСОБА_7

Подружні стосунки сторін були припинені і позивачка з дітьми була змушена змінити місце проживання та проживати у АДРЕСА_3

Відповідач створив нову сім`ю, з якою проживає у спірній квартирі та користується нею, і створює перешкоди в користуванні позивачкою своєю власністю.

У відповідності до ст. 317, ч. 1, 2 ст. ст. 319, 321 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Крім того, ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України передбачено, що власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і має право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Зробивши висновок про те, що позивачці належить право власності на Ѕ частину квартири, суд не врахував, що вона, як власник, має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, зокрема проживати у квартирі та вселитися у неї разом з дітьми, не застосував ст. ст. 319, 321, 383 ЦК України та 150 ЖК України (5464-10) , безпідставно відмовив позивачці у захисті її права власності, ухвалив помилкове рішення.

За нормами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Перешкоджання відповідачем у здійсненні позивачкою свого права власності на квартиру є підставою для усунення цих перешкод, як передбачено ст. 391 ЦК України, що дає право ОСОБА_3 на використання цієї квартири для власного проживання та проживання неповнолітніх дітей – ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Апеляційний суд не усунув недоліків, допущених судом першої інстанції, тому ухвалені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 потрібно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов, усунути позивачці перешкоди у здійсненні її права власності щодо Ѕ частини спірної квартири, зобов`язати відповідача не чинити їй у цьому перешкод, вселити позивачку з дітьми у квартиру, а в решті рішення та ухвалу судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Керуючись ст. 336, 343, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 23 грудня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2011 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні її права власності на Ѕ частину квартири та вселення скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Усунути ОСОБА_3 перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 Ѕ частина якої належить їй на праві власності.

Зобов`язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкод у здійсненні її права власності щодо Ѕ частини квартири.

Вселити ОСОБА_3 з неповнолітніми дітьми - сином ОСОБА_7 та дочкою ОСОБА_8 у квартиру АДРЕСА_1

рішення оскарженню не підлягає.