6-12028св11 Про поділ майна подружжя - 30.11.2011 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: АКБ "Правекс-Банк", ВАТ АБ "Укргазбанк" про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2009 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2011 року,-

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що шлюб між ними було укладено 20 вересня 1997 року, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2008 року було розірвано. Під час шлюбу ними було придбано майно, а саме квартира АДРЕСА_1, вартістю 175 500 грн. та автомобіль марки "Пежо 206", 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 41 556 грн. 45 коп. Квартира була придбана на ім’я відповідача. Для придбання квартири було укладено кредитний договір на отримання кредитних коштів в сумі 12 000 дол. США, який вони сплачували як подружжя разом. Автомобіль придбано також на ім’я відповідача та для його придбання також було укладено кредитний договір і отриманий кредит, який ще не виплачено.

Після розірвання шлюбу між ними склався певний порядок користування майном, а саме він проживає в спірній квартирі, несе витрати на її утримання, а відповідач разом зі своїм новим чоловіком користується автомобілем.

Крім того, на придбання спірної квартири він витратив значну частину власних коштів, отриманих від продажу власної квартири. Виходячи з того, що між ними існує спір щодо поділу майна, просив визнати за ним право власності та виділити йому в натурі квартиру АДРЕСА_1, а за відповідачем визнати право власності та залишити їй в користування автомобіль марки "Пежо 206".

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати за ним право власності на 19\20 частини квартири, а за відповідачем на 1/20 частину квартири, посилаючись на те, що після розірвання шлюбу він постійно проживає та користується спірною квартирою, особисто сплачує кредит, та в подальшому зобов’язується сплатити залишок по кредиту. Крім того,зазначає, що основна сума коштів на придбання квартири була сплачена ним із власних коштів, які він отримав від продажу власної квартири.

За відповідачем позивач просив визнати право власності на автомобіль та стягнути на його користь компенсацію частини вартості автомобіля, в розмірі 829,65 дол. США – половину суми, сплаченої в погашення вартості автомобіля по кредитному договору в період шлюбу.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2011 року, задоволено частково.

Рішенням суду розділено майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а саме визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Розподілено між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 боргові зобов’язання перед АКБ "Правекс-Банк" по кредитному договору № 406-033/04Р від 11 листопада 2004 року в сумі 8 070 дол. США.

Визнано ОСОБА_3 зобов’язаною особою перед АКБ "Правекс-Банк" по сплаті залишку кредиту по кредитному договору № 406-033/04Р в сумі 4035 дол. США, врахувавши сплачену ним суму боргу по кредиту, прийнятою банком в розмірі 1 281 дол. США.

Визнано ОСОБА_4 зобов’язаною особою перед АКБ "Правекс-Банк" по сплаті залишку кредиту по кредитному договору № 406-033/04Р в сумі 4035 дол. США.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки "Пежо 206", 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, залишивши за нею зобов’язання перед ВАТ АБ "Укргазбанк" по сплаті залишку кредитних коштів по кредитному договору № 245-Ф/07 від 25 жовтня 2007 року.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості автомобіля в розмірі 829,65 дол. США.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 850 грн. судового збору та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при їх ухваленні, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

При цьому, апеляційним судом не дотримано вимог ч. 4 ст. 338 ЦПК України та не взято до уваги висновки та мотиви, що містяться в ухвалі Верховного Суду України від 14 липня 2010 року, якою у даній справі скасовано рішення апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року в частині розподілу квартири АДРЕСА_1 та залишення без змін рішення суду першої інстанції про зобов’язання сторін сплатити залишок за кредитним договором.

Апеляційним судом при розгляді зазначеної справи, не було встановлено обставин, за яких була придбана спірна квартира та яку частину власних коштів вніс позивач на її придбання, не з’ясував дійсної суми отриманої позивачем від продажу власної квартири, не дослідив належним чином докази, які підтверджують вказані обставини.

Крім того, суд поділивши боргові зобов’язання подружжя, не врахував положення ч. 4 ст. 65 СК України, відповідно до якої при поділі майна борги подружжя враховуються, а не діляться.

За таких обставин постановлене судове рішення апеляційного суду не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню із передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-