1715/19325/12 - 14.02.2013 Прийняття - Юридический Харьков плюс

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "18" грудня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату надбавки,

У листопаді 2011 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмови у здійсненні перерахунку пенсії, зобов'язання Головного управління ПФУ в Рівненській області здійснити перерахунок пенсії та виплату недоплаченої надбавки до пенсії з 01.04.2006року з урахуванням надбавок, які виплачувались під час проходження служби та зараховані йому до пенсійного забезпечення.

Відповідно до ухвали Рівненського міського суду від 28.11.2011року та ухвали суду апеляційної інстанції позовну заяву в частині вимог позивача за період з 01.04.2006 року по 07.05.2011року залишено без розгляду.

Постановою Рівненського міського суду від 18.12.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце слухання апеляційної скарги повідомлені належним чином, а відтак відповідно до ст. 197 КАС України розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 проходив службу в органах податкової міліції, з якої 09.09.2005року був звільнений у відставку за віком.

На день звільнення позивач отримував такі види грошового забезпечення: надбавку за особливі умови служби, професійний ризик, кваліфікацію та виконання особливо важливих завдань у розмірі 100 % грошового забезпечення та надбавку за особливі умови праці в розмірі 50 % окладу грошового утримання.

Суд першої інстанції встановив, що позивачу було проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 (268-2006-п) «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - постанова № 268). При цьому, в розмір грошового забезпечення для обрахунку такої пенсії перелічені вище надбавки 100% та 50% не ввійшли.

На підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 3948/05-35 від 07.05.2008року, відповідачем з 01.02.2008року проведено перерахунок пенсії виходячи з грошового забезпечення 3455 грн.. Розмір пенсії позивача становить 2107,55 грн в порівнянні від попереднього розміру пенсії, що становив 1658грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до частини третьої статті 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ (2262-12) ) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) форми і розміри матеріального забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою № 268 (268-2006-п) збільшено посадовий оклад працівників державної податкової служби за посадою, аналогічною займаній позивачем до виходу на пенсію, а також передбачено встановлення інших видів грошового забезпечення відповідної категорії службовців.

Разом із тим, цією постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову № 1592, яка передбачала виплату отримуваної позивачем надбавки за особливі умови праці у розмірі 50 % окладу грошового утримання.

30 березня 2006 року у зв'язку із втратою чинності Указом № 288/2002 скасовано також і встановлену позивачу під час служби надбавку за особливі умови служби, професійний ризик, кваліфікацію та виконання особливо важливих завдань.

За правилами пункту 15 постанови № 268 (268-2006-п) умови оплати праці, затверджені цією постановою, застосовуються з 1 січня 2006 року, а для працівників, окремі умови оплати праці яких визначені указами Президента України, - з 1 квітня після визнання такими, що втратили чинність, цих указів.

Таким чином, для відповідної категорії працівників податкових органів постановою № 268 (268-2006-п) встановлено нові умови праці, зокрема посадові оклади та інші види грошового забезпечення, при цьому виплата таким особам надбавок, врахованих до грошового забезпечення, з якого обчислювалась пенсія позивача, не передбачена.

Водночас відповідно до пункту 9 зазначеної постанови у разі зменшення у зв'язку з прийняттям цієї постанови та визнання такими, що втратили чинність, актів Кабінету Міністрів України та Указів Президента України, розміру заробітної плати (без премії), грошового забезпечення (без премії) в окремих працівників державних та інших органів, умови оплати праці яких визначені цією постановою, та у працівників, прирівняних згідно з нормативно-правовими актами, що втрачають чинність, за умовами оплати праці до працівників державних органів, або яким передбачено збереження умов оплати праці за попередньою посадою, на час роботи на займаній посаді виплачується різниця між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці.

Тому перерахунок пенсії на підставі частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням встановленого вищезгаданою постановою, нового розміру посадового окладу зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення не допускається.

Суд першої інстанції у справі, яка розглядається, встановив, що перерахунок пенсії позивача здійснений виходячи з розміру грошового забезпечення, до якого включені встановлений постановою № 268 (268-2006-п) посадовий оклад, відсоткова надбавка за вислугу років, а також введені цією постановою для відповідної категорії працівників нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премія у розмірі, встановленому відповідно до чинного на час проведення перерахунку законодавства працівнику за посадою, аналогічною займаній позивачем до виходу на пенсію.

У результаті такого перерахунку розмір пенсії позивача з урахуванням встановленої відповідно до вимог пункту 9 постанови № 268 (268-2006-п) доплати до попереднього розміру пенсії не зменшився.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції у справі, що розглядається, про дотримання управлінням ПФУ при перерахунку пенсії позивача положень частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ та про безпідставність вимог позивача щодо включення до грошового забезпечення для такого перерахунку встановлених Указом № 288/2002 (288/2002) та постановою № 1592 надбавок та премії саме у розмірі 33,3 % ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Окрім того, аналогічна правова позиція з названого питання викладена у постанові Верховного суду України від 16.10.2012року.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "18" грудня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.