Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Амеліна В.І., Олійник А.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання договору про спільну діяльність та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 9 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 липня 2011 року,

У листопаді 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 липня 2004 року між ним та відповідачем було укладено договір про спільну діяльність без створення юридичної особи з реалізації спільного проекту зі створення торгівельної мережі. 28 липня 2004 року відповідачем за кошти, які йому передав позивач, придбав перше нежитлове вбудоване приміщення (магазин) №65, розташоване в АДРЕСА_1 вартістю 97 тис. грн. У березні 2009 року відповідач купив друге нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_2, за кошти, які йому передав позивач вартістю 138 400 грн. Після придбання вказаних нежитлових приміщень відповідач почав ухилятись від будь-якого спілкування. Згодом, позивачу стало відомо, що зазначені вище нежитлові приміщення, які були придбані за кошти позивача, відповідач зареєстрував на своє ім’я, порушивши умови договору про спільну діяльність, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 9 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 13 липня 2011 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування ухвалених судових рішень першої й апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши докази в справі й давши їм належну оцінку, дійшов вірного висновку та обґрунтовано виходив з того, що спірне майно було придбане в рамках договору про спільну діяльність з реалізації спільного проекту зі створенням торгівельної мережі від 12 липня 2004 року, який укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з дотриманням вимог закону, і використовується позивачем для здійснення підприємницької діяльності, а підстав вважати вказане майно спільною власністю подружжя немає.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, отже рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 9 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 липня 2011 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 9 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 13 липня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.