Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання незаконними дій банку та умов кредитного договору, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 липня 2011 року та на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2011 року,

ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила визнати незаконними дії ПАТ КБ "Приватбанк" щодо збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами за укладеним нею з банком 27 грудня 2007 року кредитним договором. Просила встановити, передбачені пунктом 2.3.1 кредитного договору від 27 грудня 2007 року відсотки за користування кредитом у розмірі 11,04% річних на суму залишку заборгованості за кредитним договором від 27 грудня 2007 року.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2011 року, ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 – ОСОБА_5 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно досліджено та оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Суди правомірно прийняли до уваги, що за п.2.3.1 кредитного договору №PLRMGK0000000003, укладеного між ПАТ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 банк мав право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки на користування кредитом, при зміні кон’юктури грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий ( резервний фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті ( по статистиці НБУ). При цьому банк повинен був надіслати позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 днів з дня вступу в чинність зміни процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в межах кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

ПАТ "ПриватБанк" надав докази того, що збільшення відсоткової ставки за кредитом зумовлене внаслідок зміни відсоткової ставки НБУ.

Крім того, прийнявши рішення про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, банк виконав своє зобов’язання, передбачене п. 2.3.1 договору та ч.4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, яка діяла на час підвищення ставки, направивши письмове повідомлення позичальниці завчасно, до введення в дію такого підвищення.

Судами досліджено та надано оцінку реєстру поштових відправлень від 1 листопада 2011 року, з відміткою поштового відділення про прийняття такого відправлення на виконання, у якому вказані дані та поштова адреса ОСОБА_4

Оскільки порядок письмового повідомлення про збільшення відсоткової ставки у договорі не було визначено, банк мав право самостійно визначити спосіб сповіщення позичальника, яким може бути і направлення повідомлення поштою.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, а наведені у скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування не вбачає.

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та положення ч.3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 липня 2011 року та на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.