Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Державного казначейства України, прокуратури Мукачівського району про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 14 квітня 2011 року,-

У серпні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив на підставі п.2 ч.2 ст. 1167 ЦК України, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) стягнути з відповідачів на свою користь моральну шкоду, яку оцінив у 200 000 грн.

В обґрунтування вимог посилався на те, що 24 червня 2008 року слідчим прокуратури Мукачівського району Закарпатської

області проти нього, як директора СТОВ "Хлібороб- Ракошино", було порушено кримінальну справу за обвинуваченням у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 175 ч.1 та 364 ч. 1 КК України.

Вироком Мукачівського міськрайонного суду від 6 липня 2009 року, який набув законної сили, за ч.1 ст. 364 КК України він виправданий, а за ст. 175 ч.1 КК України на підставі ст. 175 ч.3 КК України - звільнений від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у справі. Запобіжний захід, обраний щодо нього, у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання - скасований.

Позивач вважає, що дії працівників органів прокуратури в інкримінуванні йому зазначених злочинів та обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд є незаконними, оскільки на час досудового слідства він був позбавлений конституційного права на свободу пересування, знизився його авторитет серед оточуючих людей та підлеглих йому працівників СТОВ "Хлібороб - Ракошино", він зазнав душевних переживань, моральних страждань та у нього погіршився стан здоров’я. Враховуючи наведене, просив задовольнити його позов у повному обсязі.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 1 березня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України на користь позивача моральну шкоду в розмірі 80 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 14 квітня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційної інстанції, залишити без зміни рішення Мукачівського міськрайонного суду від 1 березня 2011 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Також, посилається на неповне з’ясування обставин, які мають значення для вирішення спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Так, право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом (266/94-ВР) , виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Ухвалюючи своє рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні його позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, так як зазначений вище вирок суду не був повністю виправдовувальним, останній був засуджений за ст. 175 ч.1 КК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він узгоджується з обставинами справи на підставі установлених доказів, яким було дано належну оцінку.

Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 14 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.